Macrocystis pyrifera

Macrocystis pyrifera поширена в холодних та теплих помірних морях. Ареал охоплює тихоокеанське узбережжя Північної Америки від Аляски до Каліфорнії, Південної Америки, островів Атлантики (Острів Гоф, Тристан-да-Кунья, Канарські острови), у Індійському океані, узбережжя Південній Африці, Австралії та Нової Зеландії, навколо антарктичних і субантарктичних островів.

Довге стебло має безліч язикоподібних листків. Кожен листок забезпечений повітряним міхуром. Він виконує роль поплавця. На поплавцях і тримається все громіздке тіло рослини. Це найбільша підводна рослина, а можливо і найбільша рослина на землі. За деякими непідтвердженими даними, довжина Macrocystis pyrifera може досягати 300 м. Звичайна довжина сягає 45-60 м, а вага до 150 кг.

Зарості цієї рослини утворюють цілі підводні ліси, в яких з великою охотою селиться різноманітна живність. Нескінченні стрічки макроцистіса, з безліччю «відгалужень» і «листя», шикуються в густі хащі. Потужні «стебла» рослин (іноді не поступаються по товщині стовбурів дерев) витримують найсильніші шторми, і здатні зупинити хід невеликого судна. Коріння так міцно чіпляються за дно, що вирвати рослину можна тільки разом з шматком каменю.

Дивує і швидкість росту цієї водорості — за сприятливих умов за добу рослина прирощує 30 см зросту, а при вдалому збігу обставин і всі 60. Коли проводилися спостереження і виміри, одна з особин за 120 днів виросла до 25 метрів.

У Новій Зеландії з цих водоростей виробляють калійні добрива. В Каліфорнії з нього добувають йод і альгін, що використовуються в харчовій промисловості. За рік на плантаціях цієї водорості знімають до трьох врожаїв.

Macrocystis pyrifera має велике практичне значення, тому в даний час його екологію інтенсивно вивчають, особливо біля берегів Каліфорнії, де знаходяться найбільші підприємства з її переробки. Виявлено, що великої шкоди макроцистісу можуть заподіювати морські їжаки. Вони здатні повністю знищувати цілі зарості цієї водорості. Масова загибель великих заростей відбувається в роки з незвичайно сильним річним прогрівом води. При цьому гинуть пагони, що піднімаються до перегрітого шару води. На молодих рослинах, що знаходяться глибше, прогрів поверхневих шарів води не відбивається.

• Abbott, I A & G J Hollenberg. (1976) Marine Algae of California. California: Stanford University Press. ISBN 0-8047-0867-3
• Abbott, I. A. (1996). Ethnobotany of seaweeds: clues to uses of seaweeds. Hydrobiologia, 326—327(1), 15-20.
• Agardh, C A. (1820) Species algarum rite cognitae, cum synonymis, differentiis specificis et descriptionibus succinctis. Vol. 1, Part 1, pp. [i-iv], [1]-168. Lund: Berling.
• Buschmann, A., Varela, D., Hernández-González, M., & Huovinen, P. (2008). Opportunities and challenges for the development of an integrated seaweed-based aquaculture activity in Chile: determining the physiological capabilities of Macrocystis and Gracilaria as biofilters. Journal of Applied Phycology, 20(5), 571—577.
• Buschmann, A. H., Hernández-González, M. C., Astudillo, C., Fuente, L. d. l., Gutierrez, A., & Aroca, G. (2005). Seaweed cultivation, product development and integrated aquaculture studies in Chile. World Aquaculture, 36(3), 51-53.
• Bushing, William W (2000) Giant Bladder Kelp .
• Druehl LD, Baird R, Lindwall A, Lloyd KE, Pakula S (1988) Longline cultivation of some Laminareaceae in British Columbia. Aquacult. Fish Management 19, 253—263.
• Chaoyuan, W., & Guangheng, L. (1987). Progress in the genetics and breeding of economic seaweeds in China. Hydrobiologia, 151—152(1), 57-61.
• Connor, Judith & Charles Baxter. (1989) Kelp Forests. Monterey, California: Monterey Bay Aquarium. ISBN 1-878244-01-9
• Cribb, A B. (1953) Macrocystis pyrifera (L.) Ag. in Tasmanian waters Australian Journal of Marine and Freshwater Research 5 (1):1-34.
• Cruz-SuÁRez, L., Tapia-Salazar, M., Nieto-LÓPez, M., Guajardo-Barbosa, C., & Ricque-Marie, D. (2009). Comparison of Ulva clathrata and the kelps Macrocystis pyrifera and Ascophyllum nodosum as ingredients in shrimp feeds. Aquaculture Nutrition, 15(4), 421—430.
• Davis, Chuck. (1991) California Reefs. San Francisco, California: Chronicle Books. ISBN 0-87701-787-5
• Fishery and Aquaculture Statistics. (2007). Retrieved from ftp://ftp.fao.org/docrep/fao/012/i1013t/i1013t.pdf%5Bнедоступне+посилання+з+лютого+2019%5D
• Gutierrez, A., Correa, T., Muñoz, V., Santibañez, A., Marcos, R., Cáceres, C., et al. (2006). Farming of the Giant Kelp Macrocystis Pyrifera in Southern Chile for Development of Novel Food Products. Journal of Applied Phycology, 18(3), 259—267.
• Hoek, C van den; D G Mann & H M Jahns. (1995) Algae: An Introduction to Phycology. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-30419-9
• Huisman, J M (2000) Marine Plants of Australia. University of Western Australia Press. ISBN 1-876268-33-6
• Kain, J M (1991) Cultivation of attached seaweeds in Guiry, M D & G Blunden (1991) Seaweed Resources in Europe: Uses and Potential. John Wiley and Sons.
• Lobban, C S & P J Harrison. (1994) Seaweed Ecology and Physiology. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-40334-0
• Macchiavello, J., Araya, E., & Bulboa, C. Production of Macrocystis pyrifera (Laminariales;Phaeophyceae) in northern Chile on spore-based culture. Journal of Applied Phycology, 1-7.
• Mariculture of Seaweeds. (2010). Retrieved from https://web.archive.org/web/20101226110745/http://aquanic.org/species/documents/6_Algae_3__Culturing.pdf
• Mondragon, Jennifer & Jeff Mondragon. (2003) Seaweeds of the Pacific Coast. Monterey, California: Sea Challengers. ISBN 0-930118-29-4
• Neushul M (1987) Energy from marine biomass: The historicalrecord. In: Bird KT, Benson PH (eds), Seaweed Cultivation for Renewable Resources, Elsevier Science Publishers, Amsterdam, 1–37.
• North, W J, G A Jackson, & S L Manley. (1986) «Macrocystis and its environment, knowns and unknowns.» Aquatic Biology 26:9-26.
• Prescott, G W. (1968) The Algae: A Review. Boston: Houghton Mifflin Company.
• Reed, D C. (1990) «The effects of variable settlement and early competition on patterns of kelp recruitment.» Ecology 71:776-787.
• Reed, D C, M Neushul, & A W Ebeling. (1991) «Role of settlement density on gametophyte growth and reproduction in the kelps Pterygophora californica and Macrocystis pyrifera (Phaeophyceae).» Journal of Phycology 27:361-366.
• Simenstad, C.A., Estes, J.A. and Kenyon, K.W., 1978. Aleuts, sea otters, and alternatestable state communities. Science, 200: 403—411.
• Wargacki, A.J., Leonard, E., Win, M.N., Regitsky, D.D., Santos, C.N.S., et al. (2012). An engineered microbial platform for direct biofuel production from brown macroalgae. Science, 335(1), 308—313.
• Westermeier, R., Patiño, D., Piel, M. I., Maier, I., & Mueller, D. G. (2006). A new approach to kelp mariculture in Chile: production of free-floating sporophyte seedlings from gametophyte cultures of Lessonia trabeculata and Macrocystis pyrifera. Aquaculture Research, 37(2), 164—171.
• Westermeier, R., Patiño, D., & Müller, D. G. (2007). Sexual compatibility and hybrid formation between the giant kelp species Macrocystis pyrifera and M. integrifoliat (Laminariales, Phaeophyceae) in Chile. Journal of Applied Phycology, 19(3), 215—221.
• White, L P & L G Plaskett, (1982) Biomass as Fuel. Academic Press. ISBN 0-12-746980-X
• Connor, Judith & Charles Baxter. (1989) Kelp Forests. Monterey, California: Monterey Bay Aquarium. ISBN 1-878244-01-9
• Davis, Chuck. (1991) California Reefs. San Francisco, California: Chronicle Books. ISBN 0-87701-787-5