Microcleonus

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла коливається в межах 7-8.5 мм. Основні ознаки[1]:

  • голова та головотрубка не розділені поперечним вдавленням на лобі;
  • передньоспинка посередині із поздовжньою борозенкою, яка вистелена крупними лусочками, майже дорівнює її найбільшій ширині біля основи, трохи звужена до переду, із слабкою, перетяжкою по боках біля переднього краю;
  • надкрилля не мають плечей, не ширші за передньоспинку, зверху сильно опуклі, з тонкими поздовжніми лінійними борозенками з крапочок, проміжки між борозенками рівномірно широкі;
  • ноги тонкі, перші два членики їх лапок видовжені, кігтики зрослися.

Спосіб життя

Невідомий, ймовірно, він типовий для Cleonini. Вид Microcleonus secundus знайдений в горах на висоті 2500-3000 м[1].

Географічне поширення

Ареал роду зосереджений у східній частини півдня Палеарктики (див. нижче)[2].

Класифікація

У цьому роді описано 3 види[2]:

  • Microcleonus panderi (Fischer von Waldheim, 1835) — Казахстан, Монголія, Північний Китай
  • Microcleonus secundus Ter-Minasian, 1972 — Монголія
  • Microcleonus sedakoffi (Boheman, 1842) — Східний Сибір

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 85-86
  2. Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p.448 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700  pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.