Mongolocleonus

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла коливається в межах 10-14.5  мм. Основні ознаки[1]:

  • тіло густо вкрите лусочками, що щільно прилягають до нього;
  • головотрубка майже вдвічі довша за свою ширину, без серединного кілю, з товстими боками, закругленими у вигляді валиків;
  • стволик вусиків не довший за перші три членики їх джгутика, його 1-й членик ледь довший за 2-й, а 2-й — ледь довший за 3-й, булава видовжена, із загостреною вершиною;
  • передньоспинка на чверть ширша за свою довжину, звужена біля вершини, з ямкою посередині заднього краю, вздовж боків із світлими смугами, на яких є 3-4 чорних блискучих бугорця;
  • надкрилля найширші біля середини, до вершини звужені і загострені, за серединою із широкою світлою перев'яззю та невиразними світлими плямами.

Спосіб життя

Невідомий, ймовірно, він типовий для Cleonini. Єдиний вид, описаний у цьому роді, знайдений у пустелі[1].

Географічне поширення

Рід є ендеміком Монголії та прилеглих районів Північного Китаю (див. нижче)[2].

Класифікація

У цьому роді описаний один вид[2]:

  • Mongolocleonus gobiensis (Ter-Minasyan, 1974) — Монголія, Північний Китай

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 98-99
  2. Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p.448 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700  pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.