ORM2
ORM2 (англ. Orosomucoid 2) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 9-ї хромосоми. [2] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 201 амінокислот, а молекулярна маса — 23 603[3].
Послідовність амінокислот
| 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| MALSWVLTVL | SLLPLLEAQI | PLCANLVPVP | ITNATLDRIT | GKWFYIASAF | ||||
| RNEEYNKSVQ | EIQATFFYFT | PNKTEDTIFL | REYQTRQNQC | FYNSSYLNVQ | ||||
| RENGTVSRYE | GGREHVAHLL | FLRDTKTLMF | GSYLDDEKNW | GLSFYADKPE | ||||
| TTKEQLGEFY | EALDCLCIPR | SDVMYTDWKK | DKCEPLEKQH | EKERKQEEGE | ||||
| S |
| ORM2 | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||
| Ідентифікатори | |||||||||||||||
| Символи | ORM2, AGP-B, AGP-B', AGP2, orosomucoid 2 | ||||||||||||||
| Зовнішні ІД | OMIM: 138610 HomoloGene: 133562 GeneCards: ORM2 | ||||||||||||||
| Ортологи | |||||||||||||||
| Види | Людина | Миша | |||||||||||||
| Entrez |
|
| |||||||||||||
| Ensembl |
|
| |||||||||||||
| UniProt |
|
| |||||||||||||
| RefSeq (мРНК) |
|
| |||||||||||||
| RefSeq (білок) |
|
| |||||||||||||
| Локус (UCSC) | Хр. 9: 114.33 – 114.33 Mb | н/д | |||||||||||||
| PubMed search | [1] | н/д | |||||||||||||
| Вікідані | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
Задіяний у таких біологічних процесах як транспорт, гостра фаза запалення. Секретований назовні.
Література
- Merritt C.M., Board P.G. (1988). Structure and characterisation of a duplicated human alpha 1 acid glycoprotein gene.. Gene 66: 97 — 106. PubMed DOI:10.1016/0378-1119(88)90228-4
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
- Schmid K., Buergi W., Collins J.H., Nanno S. (1974). The disulfide bonds of alpha1-acid glycoprotein.. Biochemistry 13: 2694 — 2697. PubMed DOI:10.1021/bi00710a006
- Treuheit M.J., Costello C.E., Halsall H.B. (1992). Analysis of the five glycosylation sites of human alpha 1-acid glycoprotein.. Biochem. J. 283: 105 — 112. PubMed DOI:10.1042/bj2830105
- Hagglund P., Bunkenborg J., Elortza F., Jensen O.N., Roepstorff P. (2004). A new strategy for identification of N-glycosylated proteins and unambiguous assignment of their glycosylation sites using HILIC enrichment and partial deglycosylation.. J. Proteome Res. 3: 556 — 566. PubMed DOI:10.1021/pr034112b
- Bunkenborg J., Pilch B.J., Podtelejnikov A.V., Wisniewski J.R. (2004). Screening for N-glycosylated proteins by liquid chromatography mass spectrometry.. Proteomics 4: 454 — 465. PubMed DOI:10.1002/pmic.200300556
Примітки
- Human PubMed Reference:.
- HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8499 (англ.). Процитовано 6 лютого 2017.
- UniProt, P19652 (англ.). Процитовано 6 лютого 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.