Parmelia

Пармелія (Parmelia) — рід лишайників родини Parmeliaceae. Назва вперше опублікована 1803 року.[3]

?
Parmelia

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Клас: Леканороміцети (Lecanoromycetes)
Порядок: Lecanorales
Родина: Пармелієві (Parmeliaceae)
Рід: Пармелія (Parmelia)
Ach., 1803
Синоніми
* Aspidelia [1]
  • Parmeliomyces [2]
Посилання
Вікісховище: Parmelia
ITIS: 14009
NCBI: 87260
MB: 3730
IF: 3730

Будова

Слань листувата, розрізано-лопатева, у вигляді великих розеток, прикріплена до субстрату ризинами, рідше вільна. Лопаті різноманітні: вузькі або широкі, сильно або слабо розгалужені, плоскі або випуклі, щільно зімкнені або розділені. Верхня сторона від білувато-сіруватої та жовтуватої до коричневої та чорної, матова або блискуча; нижня — від білуватої або світло-коричневої до чорної. Ризини добре розвинені, прості або розгалужені. Часто розвиваються соредії та iзидії різної форми. Апотеції леканорового типу, сидячі або на ніжках. Спори одноклітинні, безбарвні, від еліптичних до кулястих, по 8 у сумці. Часто види роду розвиваються як епіфіти на корi дерев, рідше — на ґрунті, скелях. В Україні найпоширенішим видом роду є пармелія борозенчаста (P.sulcata). Характерною ознакою цього виду є розтріскані вузькими щілинами сітчасті зморшки верхнього корового шару (борiздчасті соралі), в яких виступають соредії.[4]

Класифікація

В останні роки рід Пармелія був розділений на ряд менших родів за морфологією талому.

Поширення та середовище існування

Зростає по всій планеті від Арктики[5] до антарктичного континенту[6][7], але зосереджений у помірних регіонах[8]. Є приблизно 40 видів в Parmelia.

Гелерея
  • Parmelia saxatilis
  • Parmelia sulcata
  • Parmelia squarrosa

Примітки
  1. Stirt., Transactions of the New Zealand Institute 32: 81 (1900)
  2. E.A. Thomas ex Cif. & Tomas., Atti dell'Istituto Botanico della Università e Laboratorio Crittogamico di Pavia 10 (1): 43, 69 (1953)
  3. Parmelia. www.mycobank.org. Процитовано 1 травня 2019.
  4. Ботаніка. Водорості та гриби: Навчальний посібник, 2-ге видання, переробл. – К.: Арістей, 2006. – 476 с.
  5. Skult H (1985) A New Subspecies of Parmelia omphalodes Ascomycetes Described from the Arctic. Annales Botanici Fennici 22, 201-6.
  6. D.C. Lindsay (1973) Notes on Antarctic lichens: IV. The genera Cetraria Hoffm., Hypogymnia (Nyl.) Nyl., Menegazzia Massal, Parmelia Ach. and Platismatia Culb. et Culb. British Antarctic Survey Bulletin 36, 105-114.
  7. J. Hooker (1847) The Botany of the Antarctic voyage. Vol. 1. Flora Antarctica. Part 2 Botany of Fuegia, the Falklands, Kerguelens land, etc. Reeve Bros., London.
  8. Bisby, Guy Richard; Ainsworth, G. C.; Kirk, P. M.; Aptroot, André (2001). Ainsworth & Bisby's Dictionary of the fungi / by P. M. Kirk... [et al.]; with the assistance of A. Aptroot... [et al.] Oxon: CAB International. с. 378. ISBN 978-0-85199-377-5.

Джерела
  • Acharius, E. 1803. Methodus qua Omnes Detectos Lichenes Secundum Organa Carpomorpha ad Genera, Species et Varietates Redigere atque Observationibus Illustrare Tentavit Erik Acharius. 1–394 — P. xxxiii, 153
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.