Pleurocleonus

Жуки цього роду мають середній та досить великий розмір: 9.5-18 мм у довжину. Основні ознаки[1]:

• головотрубка зверху із двома серединними кілями, між якими є борозенка;
• 1-й  членик джгутика вусиків довший за 2-й;
• передньоспинка з перетяжкою по боках поблизу прямого переднього краю, її задній край кутовидно витягнутий до щитка;
• надкрила при основі ширші за передньоспинку, опуклі зверху, їхні боки паралельні, проміжки між чіткими крапковими борозенками вкриті сіруватими загостреними волосоподібними лусочками, є голі чорні штрихоподібні плями;
• стегна та гомілки лише з внутрішнього боку мають щетинки, які стирчать, 1-й та 2-й членики задніх лапок видовжені, лапки знизу мають шипи, кігтики не зрослися.

Фотографії видів цього роду дивись на[2] та[3].

Невідомий, вказувалося лише про живлення одного виду — Pleurocleonus sollicitus — на полину[1].

Ареал роду тяжіє до західної частини Півдня Палеарктики — від Молдови до Далекого Сходу[4]. Два види цього роду зареєстровані в фауні України[5], причому у Pleurocleonus sollicitus через Україну проходить західна межа ареалу.

У роді Pleurocleonus описано 3 види[4]. Перелік їх наведено нижче, види української фауни виділені кольором:

• Pleurocleonus bicarinatus (Gebler. 1830) — Казахстан, Киргизстан, Західний та Східний Сибір, Монголія, Китай, Далекий Схід, Південна Корея
• Pleurocleonus quadrivittatus (Zoubkoff. 1829) — від Молдови до Західного Сибіру, Казахстану та Киргизстану
• Pleurocleonus sollicitus (Gyllenhal, 1834) — Україна, Південь Європейської частини Росії, Казахстан, Киргизстан, Західний та Східний Сибір, Монголія, Китай, Далекий Схід