Pseudocleonus grammicus

Основні ознаки[2].

• вусики прикріплюються в вершинній частині головотрубки, їх борозенки закінчуються попереду очей, другий членик джгутика вусиків коротший від першого;
• головотрубка з валіками вздовж боків і добре помітним гострим повздовжнім кілем посередині, обабіч якого широкі й глибокі борозенки;
• голова густо вкрита точками, зверху опукла, по боках розширена дозаду;
• довжина головотрубки не більш ніж у 2,2–2,5 рази більша, від її ширини;
• передньоспинка вкрита великими і маленькими крапочками, вона з тонким повздовжнім кілем посередині, добре помітний принаймні у її передній частині, а по боках — зі світлою бічною смугою, на якій у передній третині є невеличкий блискучий чорний бугорець;
• надкрила вкриті точковими борозенками, над точками є невеличкі бугорці;
• кігтики зрослися біля своєї основи, їх перший і другий членики не видовжені, другий не довший від третього або коротший від нього;

черевце знизу вкрите світлими волосками із завуальованими голими точками.

Зображення див. на UkrBIN — http://ukrbin.com/show_image.php?imageid=41704.

Вид поширений майже по всій Європі, а також знайдений у Марокко[1]. В Україні реєструвався у лише у Гірському Криму[3].

Вид є мешканцем, головним чином, гірських схилів та кам'янистих відшарувань. Імаго зимують у поверхневому шарі ґрунту або у підстилці. Активних жуків спостерігають з квітня до жовтні. Вид є олігофагом на волошках. Жуки харчуються стеблами цих рослин, яйця відкладають у нижню частину стебла або кореневу шийку. Личинка вигризає хід донизу і розвивається всередині тканин кореня, харчуючись ними. На корені внаслідок цього формується галл[4].

Подібно до інших видів, Pseudocleonus grammicus є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів.