Quercus baloot

Це невелике дерево зі щільною кроною і низьким гіллястим стовбуром. Кора сіра, злегка борозниста в квадратні пластинки. Гілочки і бруньки волохаті, коли молоді. Листки 2.5–6.5 × 2–4 см, від овальних до еліптичних, рідко круглі, шкірясті, жорсткі; основа округла, іноді серцеподібна; верхівка округла або різко загострена; край цілий або з іноді 3–7 довгими гострими зубами; сіро-зелені зверху; ніжка листка товста, волосиста, 1–3 мм завдовжки. Жолудь еліптичний, голий, 1.5–2.8 см; закритий чашечкою на 1/2–3/4 довжини; чашечка з притиснутими лусочками[1]. Це вічнозелене невелике дерево або чагарник, 2.5–8 м заввишки. Чоловічі квіти у сережці 3.3–5 см завдовжки; тичинок 5–7; пиляки волохаті, довгасті ≈ 1.2 мм завдовжки, нитки завдовжки 2 мм. Жіночі квіти на квітконосах довжиною 2–4.2 см. Жолудь жовтувато-коричневий. Період цвітіння: квітень — травень[2].

Поширений у сх. Афганістані, пн. Пакистані, пн.-зх. Індії[3][4]. Зростає на висотах від 1000 до 3000 м[1].

Зимостійке дерево, знайдене у внутрішніх сухих долинах Гімалаїв. Часто асоціюється з гімалайською сосною. Відомо, що в природі гібридизується з Quercus dilatata[2].

Це економічно важливий вид. Він має міцну деревину, яку використовують для виготовлення сільськогосподарських знарядь та ручок для інструментів, обгороджування полів, як паливо, виготовлення деревного вугілля та видобутку дубильних речовин. Листя й жолуді споживають дикі тварини[5]. Кора дає танін[2].