Quercus cerris

Росте швидко, середнього розміру дерево, приблизно 20 м у висоту. Вид легко відрізнити за жолудями, які мають щетинисті шапки[2]. Стовбур діаметром до 2 м. Крона спочатку конічна, потім розлога. Кора тьмяно-сіра, товста, розтріскана. Гілочки трохи запушені, стають сіро-коричневими. Бруньки яйцюваті з довгими волосистими прилистками. Листки 6–12 × 3–5 см; 5–9 пар часточок з глибокими пазухами; темно-зелені і шорсткі зверху зі зірчастими волосками й блідіші знизу з коротким густим запушенням; верхівка тупа, основа урізана; ніжки листків 0.5–2 см, запушені. Жолудь довжиною до 3 см, сидячий, циліндричний, загострений, укладений на 2/3 в чашечку; чашечка волохата, 1 см заввишки, діаметром 1.8 см, з довгими, стрункими лусками; дозріває через 2 роки[3].

Поширений у південній і центральній Європі та у Західній Азії[4][5].

Любить сонячні та сухі схили в помірному кліматі з помірним ступенем стійкості до холодів; висота: 50–2200 м. Здається, переносить цілий ряд ґрунтів; найпоширеніший на вільних дренажних, піщаних та кислих ґрунтах, але також відомий на вапняних ґрунтах[2].

Використовується в ландшафтному дизайні, парках, садах і як придорожні дерева. Деревина низької якості порівняно з іншими видами дуба, але використовується у виробництві бочок, меблів, у суднобудуванні та в дерев'яній підлозі. Чай, виготовлений з кори дубів, корисний для кишківника і шлунку. Чашечки використовуються як ґудзики. Жолуді та молоді пагони їдять численні тварини[2].

Немає відомих загроз спеціально для виду Q. cerris. Зростає у ботанічних садах та дендропарках[2].

• 
  стовбур
• 
  бруньки й прилистки
• 
  листок
• 
  сережки
• 
  жолудь