The Elder Scrolls IV: Oblivion

Oblivion — гра з відкритим кінцем. Гравець може відкласти виконання основного квесту, або й забути про нього, якщо йому до вподоби дослідження великого світу гри. Він може виконувати побічні квести, взаємодіяти з іншими неконтрольваними гравцем персонажами, убивати чудовиська чи розвивати характеристистики свого героя. Гра продовжується навіть після виконання основного завдання, у розпорядженні гравця залишається світ Сиродиїлу з містами, гільдіями, печерами та чудовиськами. Гра не має кінця й розвивати свого персонажа можна поки не набридне. Oblivion використовує ту ж систему швидкого переміщення, що й Arena та Daggerfall. Коли гравець приходить в якусь місцевість, вона позначається значком на карті світу. Надалі туди можна переноситися з будь-якої іншої місцини, але не посеред бою. Час у світі перераховується з розрахунку того, скільки б могла тривати така мандрівка. Гра розцінює як бій таку ситуацію, коли неподалік від героя є ворожа до нього істота або інший персонаж, незалежно від того, чи знає про це герой та його супротивник[3]. Головний герой може пересуватись верхи, коня можна купити у стайні або вкрасти.

Основний елемент Oblivion — розвиток головного героя. На початку гри гравець вибирає одну з людських чи антропоморфних рас, кожна з яких має свій власний набір природних характеристик, і те, як його герой повинен виглядати[4]. Завдання гравця покращувати [вміння] свого героя, тобто числові показники його або її здібностей у певних областях. Сім з цих [умінь] вибираються майже на початку гри як основні, інші 14 називають неосновними. Кожного разу, коли показники основних [умінь] зростають у сукупності на 10, герой підвищує свій [рівень]. При цьому виникає можливість покращити [атрибути] героя. [Атрибути] — загальніші властивості героя, такі як сила або сила волі, а [вміння] — конкретніші, такі, як [вправність із мечем] або магія із розділу [знищення]. Коли конретне [вміння] гравця досягає показників 25, 50, 75 або 100, гра винагороджує його особливими додатковими можливостями. 21 [вміння] рівномірно розподілене по категоріях бою, магії та скрадливсті. Бойові [вміння] використовуються винятково для бою, до них належать навички поводження з латами та зброєю: мечами, сокирами, луками, булавами, молотами. Магічні [вміння] визначають можливості героя з використання заклинань для того, щоб викликати певні зміни у фізичному світі, вплинути на розум інших персонажів, наносити супротивникам рани чи робити їх небоєспроможними, викликати собі на допомогу чудовиська, лікувати рани й пошкодження. [Вміння] із категорії скрадливість допомагають герою зламувати замки, торгуватися про ціни, маніпулювати людьми й використовувати хитрощі в бою, наприклад, підкрадатися до супротивника для нанесення першого удару в несподіваній атаці[5]. Заклинання, зброю та інші необхідні знаряддя можна придбати в крамницях, украсти в інших персонажів чи отримати як здобич від переможених ворогів[6].

Гравець може бачити світ Oblivion за своїм вибором або очима свого персонажа, або з точки зору стороннього спостерігача. Цей вибір можна змінити в будь-яку мить. Гравець також може змінити в будь-яку мить рівень складності гри. На екрані висвітлюється інформація про [здоров'я], [маджику] та [втому] героя. [Здоров'я] можна відновити за допомогою чарів, еліксирів або відпочинком, повна втрата [здоров'я] призводить до смерті. [Маджика] — запас магічної сили героя, яка витрачається при кожному заклинанні. З часом вона природно відновлюється, хоча її можна відновити іншими засобами, подібно до [здоров'я]. Ефективність героя в бою залежить від [втоми] [5].

У грі є велика різноманітність ворогів, серед яких як звичні чудовиська світів фентезі на кшталт імпів чи гоблінів, так і тварини на зразок ведмедів чи вовків. Вороги стають сильнішими при зростанні [рівня] героя. Така механіка гри, масштабування за рівнем, задумана для підтримання постійної помірної складності. Однак, масштабування за рівнем у сукупності з системою підвищення рівня отримали долю критики через можливість втрати рівноваги в грі: якщо основні [вміння] героя належать до тих, що зростають на незалежній від його вибору основі, наприклад, атлетизм росте при бігові, а вміння користуватися латами при отриманні ударів, рівень героя може зростати надто швидко, що робить супротивників сильнішими, ніж було задумано[7].

Дії Oblivion розгортаються через кілька років після подій гри The Elder Scrolls III: Morrowind, хоча нова гра не є сиквелом будь-якої з попередніх[8]. Сценою гри є Сиродил, столична провінція континенту Тамріель, спільного для всієї серії The Elder Scrolls. Історія починається з того, що імператор Урієль Септім VII (озвучений Патріком Стюартом) у супроводі охоронців, відомих як Клинки, прибуває до в'язниці Імперського міста. Вони намагаються втекти від асасинів із секти "Міфічний світанок", даедричного культу. Асасини вже вбили трьох синів імператора. Імператор із своїми охоронцями прямують до лабіринту каналізаційної системи з метою вибратися з міста. Таємний вхід до каналізаційної системи знаходиться в камері, де чекає на страту головний герой. Дорогою до виходу з міста на імператора та його свиту, до якої приєднався головний герой, нападають асасини Міфічного світанку. Перед тим, як загинути, Урієль Септім передає герою Амулет королів, який завжди носили імператори родини Септімів, й наказує йому передати амулет людині на ім'я Джоффре. Після смерті імператора гравець вибирається в світ Сиродилу[9].

Відсутність в Урієла Септіма спадкоємця порушило древню угоду між династією та богами, завдяки якій утримувався бар'єр між світом та царством Облівіон. Відчинилися численні ворота в Облівіон, з яких у Тамріель почалося вторгнення магічних істот, відомих як даедра. Джоффре розповідає герою, що єдиний спосіб назавжди зачинити ворота — знайти когось з імператорською кров'ю, хто міг би зайняти трон і знову запалити Драконові вогні в Імперському місті. На щастя, в імператора є незаконний син на ймення Мартін (озвучений Шоном Біном), священик у місті Квач. Коли герой прибуває у Квач, виявляється, що даедра напали на місто й знищують його. Вхід до міста перекривають масивні Ворота в Облівіон, тож герою доводиться ризикнути й увійти в той світ, перш, ніж шукати Мартіна. Зачинивши ворота, герой проникає у Квач і переконує Мартіна піти з ним до пріорства Вейнон на зустріч із Джоффре[9].

Повернувшись у пріорство, герой стає свідком нападу на нього Міфічного світанку, в результаті якого, Амулет королів украдено. Надалі герой супроводжує Джоффре та Мартіна у твердиню Клинків — Храм захмарного правителя. Там Мартіна визнають імператором і Клинки присягають йому, а герой вирушає на пошуки Амулета. Зібравши потрібну інформацію, герой робить спробу проникнути в місце таємних зібрань Міфічного світанку. Коли йому це вдається, керівник секти Манкар Каморан (озвучений Теренсом Стемпом), утікає через портал в інший світ, забираючи Амулет із собою. Герой заволодіває книгою, що відкриває портал, і, ознайомившись із нею, Мартін знаходить як це зробити. Герою потрібно знайти три ключі: даедричний артефакт, лати першого імператора з династії Септімів та Великий велкиндський камінь. Коли всі три знайдено, Мартін називає останній ключ — Великий сигіл з Великих воріт у Облівіон. Мартін та Джоффре вирішують ризикнути нападом даедра на місто Брума, при якому буде відкрито Великі ворота. Зачинивши ці Ворота в Облівіон, герой отримує Сигіл[9].

Створюється портал у світ, який члени секти Міфічний світанок називають Раєм, і герой проникає туди. Здолавши перешкоди й перемігши чудовиська на своєму шляху, він зустрічається з Камораном і вбиває його. Потім герой повертається з Амулетом королів до Мартіна Септіма, й разом з Клинками вони вирушають до Імперського міста, щоб знову запалити Драконові вогні, що поклало б край вторгненню даедра. Вони потрапляють у місто під час нападу даедра та даедричного принца руйнування Мерунеса Дегона. Герой разом із Мартіном пробиваються до Драконових вогнів, де Мартін розбиває Амулет королів, щоб злитися з духом Акатоша, бога-дракона часу, ставши його аватаром. Аватар викидає Дегона в Облівіон і перетворюється в камінь. Мартін зникає, ворота в Облівіон зачинені навічно, Амулет королів знищено, трон імперії залишається незайнятим. У своєму останньому монолозі Мартін Септім описує події оптимістично, зазначаючи, що майбутнє Тамріеля тепер у руках героя.

Робота над The Elder Scrolls IV: Oblivion розпочалася у 2002, незабаром після виходу Morrowind[10]. До середини вересня 2004 Oblivion з'явилося офіційне повідомлення й було оголошено назву гри[10][11]. Очолив колектив із 268 співробітників Кен Ролстон, провідний дизайнер Morrowind[12]. Версії гри для персональних комп'ютерів та Xbox 360 були опубліковані із залученням 2K Games[13]. Bethesda ставила перед собою мету випустити гру наприкінці 2005, щоб вона потрапила в список ігор, оголошених при запуску Xbox 360[14]. Спочатку офіційною датою релізу для персональних ком'ютерів та Xbox 360 називалося 22 листопада 2005, але затримки в розробці відсунули її на 21 березня 2006[15]. Версія гри для PlayStation 3, яку портувала компанія 2K Studios, вийшла 20 березня 2007 в Північній Америці[16] та 27 квітня 2007 в Європі[17]. Ця версія мала покращену графіку, розроблену вже після виходу версій для персональних комп'ютерів і Xbox 360, саме її хвалили за візуальну привабливість[18][19].

При розробці Oblivion Bethesda зосередилася на тому, щоб створити реалістичніший сюжет, правдоподібніші персонажі й краще сплановані квести, ніж у минулимому. У механізм гри вмонтовано систему штучного інтелекту, розроблену компанією Radiant AI software, що належить Bethesda[20], та фізику високого рівня рушія Havok[3][21]. Для свого часу графіка вражала, зокрема процедури створення освітлення та тушування, такі як high dynamic range rendering (HDR) та specular mapping[3][22]. При побудові теренів Bethesda розробила й почала використовувати процедурні засоби створення контенту, що дозволило будувати набагато складніші, ніж в попередніх іграх, пейзажі й краєвиди[23].

• The Elder Scrolls IV: Oblivion на сайті IMDb (англ.)