Theileria microti

Вид широко поширений у північній півкулі: в Північній Америці, в багатьох країнах Європи, в Японії, Південній Кореї, на півночі Китаю, у Таїланді. Зараженість гризунів — основних резервуарів цього виду досягає 20-60 %. Зараженість основних переносників T. microti в США — кліщів Ixodes scapularis коливається від 0,5 до 42 % (частіше 5-9 %). В Європі зараженість основного переносника — кліща Ixodes ricinus значно нижче і в різних частинах ареалу становить 0,1-16,3 %.

Основний шлях зараження хребетних, в тому числі людини — передача паразитів при укусі кліща. Хворіють люди, що контактують з кліщами (сільськогосподарські робітники, туристи, пастухи тощо). Чітко виражена сезонність захворюваності (травень-вересень) обумовлена сезонною активністю переносників. Досить високим вважається ризик зараження при переливанні крові від донорів з безсимптомним або хронічним перебігом хвороби, причому не тільки в ендемічних зонах. Відомі випадки трансплацентарного зараження дітей.

Встановлено, що на бабезіоз симптомно хворіють, головним чином, люди зі зниженим імунним статусом. Вважається імовірною маніфестація бабезіозу у ВІЛ-інфікованих. У тих же груп ризику відзначаються більш тяжкі форми хвороби. У людей з нормальною імунною системою захворювання зазвичай перебігає безсимптомно, незважаючи на наявність паразитемії, що досягає 1-2 %.

Бабезіоз людини, який спричинює T. microti, незважаючи на широке поширення цього збудника, зустрічається майже виключно в США. Перший випадок був описаний в 1969 році. З тих пір в США зареєстровано кілька сотень випадків. Проте, рівень захворюваності бабезіозом в останні роки збільшується, очевидно, внаслідок поліпшення діагностики. Передбачається, що значна частина захворювань залишається недіагностованою в зв'язку з переважанням легкого або безсимптомного перебігу.

Захворювання, які спричинює T. microti, в Європі вкрай рідкісні. Вважається, що європейські штами цього виду малопатогенні для людини. Крім того, відзначається тісний зв'язок Theileria microti з кліщем Ixodes trianguliceps, що не нападає на людину. Не виключено, що такий низький рівень захворюваності в Європі в ще більшому ступені, ніж в США, обумовлений недостатнім рівнем діагностики. Перше ж масштабне серологічне дослідження крові на наявність антитіл до бабезій, проведене в Німеччині, виявило високий рівень серопозитивності серед людей, що піддавалися укусам кліщів, значно перевищує серопозитивність частини населення, яка не контактувала з кліщами (11,5 і 1,7 % відповідно). Число серопозитивних до Theileria microti було майже вдвічі вище, ніж до близького виду Babesia divergens.

У 2017 році у Домініканській республіці у бурштині виявили кліща, у клітинах крові якого знайдені клітини Theileria microti. Вік знахідки датується палеогеном (близько 50 млн років тому).[1]

• Gorenflot, A., Moubri K., Precigout E. et al. Human babesiosis. // Ann Trop Med Parasitol. 1998. Vol. 92. P. 489—501.
• Gray J.S. Babesia sp.: emerging intracellular parasites in Europe. // Pol J Microbiol. 2004. Vol. 53. Suppl. P. 55-60.
• Herwaldt B.L., de Bruyn G., Pieniazek N.J. et al. Babesia divergens–like Infection, Washington State. // Emerg Infect Dis. 2004. Vol. 10. No. 4.
• Homer, M.J., Aguilar-Delfin I., Telford S.R. III et al. Babesiosis. // Clin Microbiol. Rev. 2000. Vol.13. P.451-469.
• Hunfeld K.P., Brade V. Zoonotic Babesia: possibly emerging pathogens to be considered for tick-infested humans in Central Europe. Int J Med Microbiol. 2004. Vol. 293. Suppl 37. P. 93-103.
• Kjemtrup, A.M., Conrad P.A. Human babesiosis: an emerging tick-borne disease. // Int J Parasitol. 2000. Vol. 30. P.1323-1337.
• Meer-Scherrer L., Adelson M., Mordechai E. et al. Babesia microti infection in Europe. // Curr Microbiol. 2004. Vol. 48. No. 6. P. 435—437.
• Sherr V.T. Human babesiosis — an unrecorded reality. Absence of formal registry undermines its detection, diagnosis and treatment, suggesting need for immediate mandatory reporting. // Medical Hypotheses. 2004. Vol. 63. P. 609—615.

• Minnesota Department of Health