Trichocleonus

Зовнішній вигляд

Основні ознаки[1]

  • усе тіло вкрите густими довгими розщепленими волоскоподібними лусочками (звідси й назва роду:грец. τρίχος, латиніз. trichos волос).
  • передньоспинка циліндрична, ледь звужена до вершини, її задній край кутовидно відтягнутий до щитка;.
  • задньогруди майже вдвічі більші, ніж діаметр середніх тазиків.

Зображення виду із цього роду див. також у[1] (малюнок 49).

Спосіб життя

Не вивчений, ймовірно, він є типовим для представників Cleonini. Дорослі жуки живляться молодими пагонами саксаулу[2], а личинка розвивається на підземних частинах нонет та інших рослин з родини Шорстколисті[1]. При цьому вона будує навколо себе камеру із часток ґрунту[3].

Географічне поширення

Єдиний відомий вид цього роду мешкає у центральній частині Півдня Палеартики (див. нижче).

Класифікація

Описаний один вид роду:

  • Trichocleonus leucophyllus (Fischer von Waldheim, 1821)- Афганістан, Іран, Середня Азія, Північно-Західний Китай, Казахстан[4].

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 15, 40-41
  2. Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
  3. Воловник С. В. 2010. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи. // Зоол. журнал, 2010, т. 89, вып. 7, с. 828—833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_2010_lixinae_zoolj.pdf
  4. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 455. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.