Єжель Михайло Броніславович

Миха́йло Бронісла́вович Єжель (нар. 19 жовтня 1952, Слобода-Ялтушківська, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, адмірал запасу України; Головнокомандувач Військово-морських сил Збройних сил України (2001–2003), перший адмірал незалежної України; Міністр оборони України (11 березня 2010 — 8 лютого 2012). Радник Президента України (від 2012). З 3 квітня 2013 по 11 травня 2015 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь.

Михайло Броніславович Єжель
Михайло Броніславович Єжель
10-й Міністр оборони України
11 березня 2010 — 8 лютого 2012
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр Микола Азаров
Попередник Валерій Іващенко (т.в.о)
Наступник Дмитро Саламатін
Командувач ВМС України
Жовтень 1996 — Червень 2003
Попередник Володимир Безкоровайний
Наступник Ігор Князь
Народився 19 жовтня 1952(1952-10-19) (69 років)
Слобода-Ялтушківська, Барський район, Вінницька область, Українська РСР
Відомий як політик, дипломат
Громадянство  Україна
Освіта Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
У шлюбі з Лукша Тетяна Вiкторiвна
Діти син Олексій (1970);
дочка Маріанна (1977); син Михайло (2013)
Рідня мати Марія Петрівна (1912—1980)
Професія морський офіцер
Нагороди
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Життєпис

Народився 19 жовтня 1952 в селі Слобода-Ялтушківська на Вінниччині.

1970 — закінчив 10 класів Республіканської спеціалізованої середньої школи-інтернату спортивного профілю в місті Києві.

1975 — закінчив Чорноморське вище військово-морське училище імені П. С. Нахімова за фахом — радіотехнічні засоби і системи управління протичовнових крилатих ракет. Офіцерську службу розпочав на кораблях Тихоокеанського флоту.

1987 — закінчив командний факультет Військово-морської академії імені А. А. Гречка.

1987–1990 — проходив службу на посаді начальника штабу бригади протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

1990–1993 — командир дивізії протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

1993–2003 — у Збройних силах України.

1996 — закінчив факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних сил України. По закінченні навчання в Академії був призначений на посаду адмірал-інспектора Військово-морських сил Головної інспекції Міністерства оборони України. Контр-адмірал (21 серпня 1996)[1].

1996–2001 — заступник Міністра оборони України — командувач Військово-морських сил Збройних сил України[2].

2001–2003 — Головнокомандувач Військово-морських сил Збройних сил України[3][4].

Указом Президента України від 6 жовтня 2003 року звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я[5]. Адмірал запасу.

З червня по грудень 2007 — радник Прем'єр-міністра України[6][7].

З лютого 2008 по березень 2010 — Головний інспектор Міністерства оборони України.

З березня 2010 по 8 лютого 2012[8] — Міністр оборони України. На думку адмірала Ігоря Воронченка, Єжель руйнував структури ЗС України, які вже практично були адаптовані під структуру НАТО[9].

24 лютого 2012 призначений радником Президента України[10].

Дипломатична робота

3 квітня 2013 президент Віктор Янукович призначив Михайла Єжеля Надзвичайним і Повноважним послом України в Білорусі[11][12]. 11 травня 2015 президент Петро Порошенко звільнив його з цієї посади[13].

Нагороди та відзнаки

Розслідування

У березні 2016 року, військова прокуратура ГПУ склала повідомлення про підозру «колишньому міністру оборони України за неналежне виконання службових обов'язків під час погодження у 2011 році переліку військового майна Збройних сил України, що підлягає відчуженню». «Це рішення надало можливість міністерству оборони України здійснити неправомірне відчуження двох важких стратегічних бомбардувальників Ту-95МС суб'єкту підприємництва, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків державі в особливо великому розмірі на суму понад 24 мільйонів гривень», — повідомили на сайті Генпрокуратури. Оскільки Єжель знаходиться за межами території Україні, його розшук буде здійснюватися СБУ в рамках міжнародного співробітництва[15]. Наприкінці жовтня 2016 року, ЗМІ повідомили, що Інтерпол відмовився оголошувати М. Єжеля в міжнародний розшук[джерело?].

22 грудня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокуратури щодо надання дозволу на затримання колишнього міністра оборони України Михайла Єжеля у випадку перетину ним кордону з Україною або на території країни. «Надати дозвіл на затримання обвинуваченого, уродженця Вінницької області, Барського району, с. Слобода-Ялтушівська, громадянина України, не судимого, у разі перетину ним кордону з Україною та перебуванням на території України», — йдеться в постанові суду[16].

Див. також

Література
  1. Кожин Б. Шануймося, панове офіцери. До 10-річчя Спілки офіцерів України 1991—2001 рр. — К.: Варта, 2001.
  2. Данілов А. Український флот: біля джерел відродження. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2000, 2001.
  3. Мамчак М. Флотоводці України. Історичні нариси, хронологія походів. — Снятин: ПрутПринт, 2005. — 400 с.; іл. — ISBN 966-8209-08-7.
  4. Мамчак М. Україна: шлях до моря. Історія українського флоту. — Снятин: ПрутПринт, 2007. — 404 с.; [12] с. іл. — ISBN 978-966-8209-47-5.

Примітки
  1. Указ Президента України від 21 серпня 1996 року № 722/96 «Про присвоєння військових звань»
  2. Указ Президента України від 28 жовтня 1996 року № 997/96 «Про призначення М. Єжеля заступником Міністра оборони України - командувачем Військово-Морськими Силами України»
  3. Указ Президента України від 20 серпня 2001 року № 648/2001 «Про призначення М. Єжеля Головнокомандувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України»
  4. Указ Президента України від 25 квітня 2003 року № 371/2003 «Про звільнення М. Єжеля з посади Головнокомандувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України»
  5. Указ Президента України від 6 жовтня 2003 року № 1154/2003 «Про звільнення М. Єжеля з військової служби»
  6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року № 389-р «Про призначення Єжеля М.Б. радником Прем'єр-міністра України».
  7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2007 року № 1157-р «Про звільнення Єжеля М.Б. від виконання обов'язків радника Прем'єр-міністра України».
  8. Указ Президента України № 70/2012 від 8 лютого 2012 «Про звільнення М.Єжеля з посади Міністра оборони України». Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 8 лютого 2012.
  9. «Был шанс „выкурить“ захватчиков из Крыма». Как Россия забирала полуостров. (рос.)
  10. Указ Президента України № 151/2012 від 24 лютого 2012 року «Про призначення М.Єжеля Радником Президента України»
  11. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 184/2013
  12. Екс-міністра оборони Єжеля призначено послом України в Білорусі
  13. Указ Президента України № 262/2015 «Про звільнення М.Єжеля з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Білорусь». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  14. Указ Президента України від 22 липня 1999 року № 917/99 «Про відзначення нагородами України військовослужбовців Військово-Морських Сил України»
  15. ГПУ: Єжеля розшукуватиме Служба безпеки
  16. Суд дозволив заарештувати колишнього міністра оборони Єжеля. 22.12.2018, 22:40

Посилання
Попередник:
10-й Міністр оборони України
з 11 березня 2010 по 8 лютого 2012		 Наступник:
т. в. о.
Іващенко Валерій Володимирович
5 червня 2009 — 11 березня 2010
Саламатін Дмитро Альбертович
з 8 лютого 2012
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.