Єзепов В'ячеслав Іванович

Зовнішні зображення
	В. Єзепов у ролі Смоковникова (т/с «Ходіння по муках»)

Єзепов В'ячеслав Іванович
рос. Езепов Вячеслав Иванович
Народився	7 жовтня 1941; Саратов, РРФСР, СРСР
Помер	9 грудня 2020 (79 років); Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Роки діяльності	1963—2020
Брати / сестри	Єзепов Михайло Іванович
Провідні ролі	«Ходіння по муках» (1974—1977, т/с, Микола Іванович Смоковников); «Ася» (1977, Н. Н.)
IMDb	nm0947895
	Нагороди та премії
	;
	Єзепов В'ячеслав Іванович у Вікісховищі

Єзепов В'ячеслав Іванович (рос. Езепов Вячеслав Иванович; 7 жовтня 1941(19411007), Саратов, РРФСР, СРСР — 9 грудня 2020, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1989). Народний артист України (2004).
Брат російського актора Михайла Єзепова.

Біографічні відомості

У 1963 році закінчив Школу-студію МХАТ (педагоги В. К. Монюков і К. М. Головко) і був прийнятий у трупу Київського російського академічного театру ім. Лесі Українки.

Сезон 1966—1967 рр. грав на сцені Театру імені Ленінського комсомолу в Москві.

З 1967 року — актор Державного академічного Малого театру.

Дебютував у кіно у 1964 році, зіграв у фільмах та телевиставах 70 різнохарактерних ролей.

Знімався в картинах українських кіностудій: «Ракети не повинні злетіти» (1964), «Немає невідомих солдатів» (1965), «Насмішкувате моє щастя» (1977, фільм-спектакль), «Історія одного кохання» (1981), «Старі листи» (1981), «Нехай він виступить» (1982), «Берег його життя» (1984), «Наближення до майбутнього» (1986), «Убити „Шакала“» (1991).

Помер на 80-му році життя 9 грудня 2020 року у Москві. Причиною смерті стали ускладнення на фоні коронавірусу. Прах похований на Новодівичому цвинтарі.

Визнання та нагороди

Заслужений артист Української РСР (1975)
Народний артист РРФСР (11.09.1989) — за великі заслуги в галузі радянського театрального мистецтва[1]
Орден Пошани (25.10.1999) — за великий внесок у розвиток вітчизняної театральної культури та у зв'язку зі 175-річчям Державного академічного Малого театру Росії
Народний артист України (19.04.2004) — за вагомий особистий внесок у розвиток культурних зв'язків між Україною та Російською Федерацією, багаторічну плідну творчу діяльність[2]
Орден Дружби (03.09.2006) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва та багаторічну плідну діяльність
Орден Олександра Невського (03.05.2018) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність

Театральні роботи

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

«Іду на грозу» Данила Граніна — Крилов
«Вечірнє світло» Олексія Арбузова — Пальчиков
«Дон Карлос» Фрідріха Шіллера — Домінго
«Насмішкувате моє щастя» Леоніда Малюгіна — Антон Чехов

Державний академічний Малий театр

1967 — «Дипломат» С. Альошина — Коментатор
1967 — «Різдво в домі синьйора Куп'єлло» Э. Де Філіппо — Ніколо
1968 — «Мандрівник без багажу» Ж. Ануйя — Гастон
1969 — «Шалені гроші» О. М. Островського — Єгор Глумов
1968 — «Кримінальне танго» Е. Раннета — Філософ
1972 — «Найостанніший день» Б. Васильєва — Валера
1972 — «Перед заходом сонця» Ґ. Гауптмана — Ганефельд
1978 — «Лихо з розуму» О. С. Грибоєдова — Горіч
1979 — «Берег» Ю. Бондарева — Діцман
1980 — «Ревнива до себе самої» Тірсо де Моліна — Дон Алонсо
1982 — «Вибір» Ю. Бондарева — Коліцин
1982 — «Ретро» О. Галіна — Леонід
1983 — «Діти Ванюшина» С. Найдьонова — Щоткін
1984 — «Живий труп» Л. М. Толстого — Слідчий
1987 — «Гра» Ю. Бондарева — Балабанов
1987 — «Людина, яка сміється» В. Гюго — Баркільфедро
1988 — «Лісовик» А. П. Чехова — Дядін
1989 — «Казки Голлівуду» К. Гемптона — Генріх Манн
1990 — «Хижаки» О. Ф. Писемського — Граф Зиров
1990 — «І аз воздам» С. Кузнецова — Юровський
1990 — «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б.Мольєра — Вчитель танців
1991 — «Вбивство Гонзаго» Н. Йорданова — Суфлер
1991 — «Цар Петро і Олексій» Ф. Горенштейна — Петро Толстой
1992 — «Холопи» П. П. Гнедіча — Князь Олександр Павлович
1992 — «Гаряче серце» О. М. Островського — Курослєпов
1993 — «Вишневий сад» А. П. Чехова — Фірс
1994 — «Вовки та вівці» О. М. Островського — Чугунов
1994 — «Царь Борис» О. К. Толстого — Луп-Клешнін
1995 — «Таланти і шанувальники» О. М. Островського — Князь Дулєбов
1996 — «Чайка» А. П. Чехова — Шамраєв
1997 — «Таємниці Мадридського двору» Е. Скріба і Е. Легуве — Карл V
2001 — «Як приховати вбивство» С. Сондхайма, Д. Фурта — Грегорі Рід
2008 — «На всякого мудреця досить простоти» О. М. Островського — Мамаєв
2008 — «Безумний, безумний Генріх» Л. Піранделло — Генріх IV
2011 — «Спадкоємці Рабурдена» Е. Золя — Рабурден
2012 — «Безприданниця» О. М. Островського — Мокій Пармьонич Кнуров
2017 — «Маленькі трагедії» О. С. Пушкіна — Сальєрі, Барон, Голова

Фільмографія

«Ракети не повинні злетіти» (1964, оберлейтенант Кранц (немає в титрах); Кіностудія ім. О. Довженка)
«Немає невідомих солдатів» (1965, німецький солдат з грамофоном; Кіностудія ім. О. Довженка)
«Справа про вбивство Шерлока Холмса» (1967, фільм-спектакль)
«Північне світло» (1967, фільм-спектакль; Девід, син Генрі Пейджа)
«Барсуки» (1968, фільм-спектакль; Петро Зосимович, продкомісар)
«Незакінчена симфонія» (1968, фільм-спектакль; Йоганн Майрхофер, поет)
«Секретна справа Йоганна Гутенберга» (1968, фільм-спектакль)
«Аеропорт „Глобус“» (1970, фільм-спектакль; господар збройового магазину)
«Три версії» (1970, фільм-спектакль)
«Колишнє і думи» (1970, фільм-спектакль; Микола Платонович Огарьов)
«Експеримент» (1970, Борис Миколайович, зубний технік, брат Лідії Миколаївни)
«Наші сусіди» (1970—1973, фільм-спектакль)
«Найостанніший день» (1973, фільм-спектакль; Валера)
«Ходіння по муках» (1974—1977, т/с, Микола Іванович Смоковников; реж. В. Ординський)
«Ася» (1977, Н. Н.; реж. Й. Хейфіц)
«Насмішкувате моє щастя» (1977, фільм-спектакль; Антон Павлович Чехов; Укртелефільм, реж. Михайло Резнікович, Р. Олексів)
«Життя Бетховена» (1978, Франц Шуберт)
«Дорослий син» (1979, Шульгін Сергій, батько Андрія, психотерапевт)
«Карл Маркс. Молоді роки» (1980, П'єр Жозеф Прудон; реж. Л. Куліджанов)
«Ревнива до себе самої» (1980, фільм-спектакль; Дон Алонсо)
Кіноальманах «Молодість», випуск 2-й. «Повернення лікаря» (1980, лікар)
«Незнайомець» (1980, фільм-спектакль; Аркадій Павлович Лалаєв, директор «Гумового виробу»)
«Крєпиш» (1981, гравець)
«Старі листи» (1981; Сергій Сергійович, чоловік Віри; Кіностудія ім. О. Довженка, реж. А. Іванов)
«Історія одного кохання» (1981, Луганович; реж. А. Войтецький, Кіностудія ім. О. Довженка)
«Через Гобі і Хінган» (1981, Кирило Опанасович Мерецков; СРСР—Монголія)
«34-й швидкий» (1981, пасажир)
«І з вами знову я…» (1981, Петро Олександрович Плетньов (немає в титрах)
«Цей фантастичний світ». Випуск 6 (новела «Тінь минулого») (1981, фільм-спектакль; Мартин Мартинич)
«Нехай він виступить» (1982, Томас Чалмерс, сенатор, чоловік Маргарет, батько Томмі; Укртелефільм, реж. О. Бійма)
«Діти Ванюшина» (1982, фільм-спектакль; Павло Сергійович Щоткін)
«День командира дивізії» (1983, письменник Бек)
«Місячна веселка» (1983, епізод)
«Ретро» (1984, фільм-спектакль; Леонід Іванович, зять Чмутіна)
«Щаслива, Женько!» (1984, Устьянцев)
«Берег його життя» (1984, Гірс; Одеська кіностудія, реж. Ю. Соломін)
«Пан Великий Новгород» (1984, Єгор Чудин)
«Битва за Москву» (1985, кіноепопея; секретар Московського міськкому О. С. Щербаков)
«П'ять хвилин страху» (1985, Борис Дмитрович Осокін)
«Від зарплати до зарплати» (1986, Павло Єгорович Гращенков, голова комісії)
«Парасолька для молодят» (1986, Юрій Данилович)
«Остання дорога» (1986, Олександр Тургенєв)
«На жвавому місці» (1986, фільм-спектакль; Пижиков)
«Наближення до майбутнього» (1986, реж. С. Шахбазян, Кіностудія ім. О. Довженка)
«Чоловічі портрети» (1987, епізод)
«Сенс життя» (1987, Щербаков)
«Братку, люби революцію!» (1987, фільм-спектакль; поручик Одоєвцев)
«Сталінград» (1989, О. С. Щербаков)
«Закон» (1989, колишній чоловік Тетяни)
«Трійка» (1989, фільм-спектакль; Борис Мефодійович Сударєв, секретар міськкому)
«…І аз воздам» (1990, фільм-спектакль; Юровський)
«Микола Вавилов» (1990, А. О. Жданов; реж. О. Прошкін)
«Убити „Шакала“» (1991, Родіон Лісневський; «Київ-АСК», реж. Г. Кохан)
«Тільки не йди» (1992, Веніамін Олександрович, лікар)
«Кодекс безчестя» (1993, Герман Сергійович; реж. В. Шиловський)
«Вирок» (1994, лейтенант Кіллер)
«Лісовик» (1995, фільм-спектакль; Орловський)
«Цар Іоанн Грозний» (1998, фільм-спектакль; Шуйський)
«Цар Петро і Олексій» (1998, фільм-спектакль; Петро Олексійович Толстой)
«Чайка» (1998, фільм-спектакль; Ілля Опанасович Шамраєв)
«Марш Турецького». «Синдикат кілерів» фільм 4 (2000, т/с; Сергій Полікарпович Сучков, міністр із сировинних ресурсів)
«Люди і тіні. Секрети лялькового театру» (2001, т/с; Осадчий; реж. В. Шиловський)
«Таємниці мадридського двору» (2000, фільм-спектакль; Карл V, король Іспанії)
«Цар Іоанн Грозний» (2008, фільм-спектакль; Шуйський)
«Безумний, безумний Генріх» (2010, фільм-спектакль; Генріх IV)
«Вовки та вівці» (2010, фільм-спектакль; Вукол Наумович Чугунов, колишній член суду)
«Порада та любов» (2010, Зірочот)
«Спадкоємці Рабурдена» (2012, фільм-спектакль; Рабурден)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 11 сентября 1989 года № 1105 «О присвоении почётного звания „Народный артист РСФСР“ Езепову В. И.»

[2] Указ Президента України від 19 квітня 2004 року № 452/2004 «Про нагородження державними нагородами України діячів культури та мистецтва Російської Федерації»