Єйськ
Є́йськ — місто в Росії, адміністративний центр Єйського району Краснодарського краю. Населення — 88,341 тис. мешканців (2006). Лежить на березі Таганрозької затоки Азовського моря, біля гирла річки Єя за 247 км на північний захід від Краснодару, за 172 км на південний захід від Ростова-на-Дону. Приморський кліматичний та бальнеомуловий курорт. Порт на Азовському морі. Залізнична станція Єйськ. Аеродром.
місто Єйськ | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Краснодарський край | ||||
Муніципальний район | Єйський район | ||||
Код ЗКТМО: | 03616101001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1848 | ||||
Населення | 87 402 (2008) | ||||
Площа | 14,2 км² | ||||
Поштові індекси | 353680-353691 | ||||
Телефонний код | +7 86132 | ||||
Географічні координати: | 46°42′38″ пн. ш. 38°16′40″ сх. д. | ||||
Міста-побратими | Маріуполь | ||||
Влада | |||||
Вебсторінка | adm-yeisk.ru | ||||
Міський голова | Олександр Максимович Лащенков | ||||
Мапа | |||||
Єйськ Єйськ | |||||
|
Історія
Ще у 1777—1778 роках на місці сучасного Єйська побудували так зване Ханське містечко, що мало стати запасною столицею князівства і резиденцією ставленика Росії, кримського хана Шагин-Гирея. У 1783 році у стін Ханського містечка у присутності військ Олександра Суворова був зачитаний маніфест стосовно приєднання Криму, Тамані і Правобережної Кубані до Росії[1].
У 1847 році за ініціативою створення портового міста біля початку Єйської коси виступив отаман Чорноморського козацького війська Григорій Рашпіль. Ідея була активно підтримана намісником Кавказьким Ясновельможним Князем Михайлом Воронцовим, результатом діяльності якого став Указ Государя Імператора Миколи I від 5 березня 1848 року.
Днем заснування міста вважається 19 серпня 1848 року (31 серпня 1848 року за новим стилем). Першим тимчасовим начальником міста став Петро Литевський. У 1849 році його замінив вже постійний градоначальник — князь Олександр Голіцин[2].
Під час Кримської війни 1853—1856 Єйськ дуже постраждав від обстрілів англійської ескадри, що увійшла в Азовське море. Найтрагічніші події для Єйська розгорнулися 22-24 жовтня 1855 року, коли місто під безперервним обстрілом було атаковане морським десантом[3]. За час війни у Єйську згорів кожен десятий будинок[4].
У другій половині XIX століття в Єйську відкриваються кілька навчальних закладів (трирічне повітове училище, Кубанська військова гімназія, Реальне шестикласне училище, Ксенинська жіноча гімназія тощо)[4], виконується брукування більшості вулиць. З 1875 року в Єйську з'являється регулярне освітлення вулиць[5].
На початку ХХ сторіччя Єйськ перетворюється на великий центр міжнародної торгівлі, і стає культурним центром Півдня Росії. У 1904 році з ініціативи міської влади проводиться реконструкція порту, а у 1911 Акціонерне товариство Єйська залізниця, створене за ініціативи міського голови В. Ненашева, відкриває залізничне сполучення. З 1912 року в місті розвивається курортне справа. На базі відкритих біля міста запасів сірководневої води та грязей Ханського озера виник бальнеологічний курорт, існуючий по цей час.
Під час Першої світової війни значення Єйська як міжнародного порту падає: через нього йдуть переважно тилові армійські перевезення[6].
Після Жовтневого перевороту у 1917 році влада в Єйську переходила з рук в руки у цілому шість разів[7]. На Єйському півострові було своє протистояння «білих» і «червоних». Символом червоних було місто Єйськ. Козацькі ж станиці Єйського півострова були на боці білих. Радянську владу у Єйську уперше було встановлено 2 лютого 1918 року[6]. У ніч з 30 квітня на 1 травня відбувся кровопролитний штурм Єйська білими козаками, який, проте, було відбито[8]. Наступну спробу опанувати Єйськ було здійснено на початку липня, коли протягом однієї ночі білогвардійський десант, чисельністю близько 600 осіб, захопив морський порт і кілька кораблів, що стояли на рейді. Втім, захопити Єйськ Білий рух спромігся тільки за кілька днів — 12 липня (25 липня за новим стилем)[9]. Більшовики повернули собі місто вже у березні 1920 року[6].
5 травня 1920 року заснували Єйський історико-краєзнавчий музей, є сьогодні одним з найстаріших музеїв Кубані[10]. У 1921 році почав функціонувати санаторій «Єйськ»[11]. У 1920—30-і роки місто розвивалося як промисловий центр. Упродовж цього терміну було побудовано заводи «Молот» (завод «Поліграфмаш»), «Сельхоззапчасть» (Верстатобудівний завод) та інші. З початку тридцятих років в Єйську засновується військове-морське училище льотчиків, виховавши більш трьохсот героїв Радянського Союзу і Росії. У 1939 році Єйськ стає містом крайового підпорядкування у складі Краснодарського краю і адміністративним центром Єйського району[6].
Під час Німецько-радянської війни Єйськ постійно піддавався бомбардуванням німецької авіації[12]. А 22 квітня 1942 року бомбардувальники скидали не бомби, а листівки такого змісту: «Не ліпить пирогів, не місіть тесту. 23-го числа не знайдете місця»[4]. Наступного дня, на Великдень бомбардування міста була особливо сильною. Окупація міста тривала з серпня 1942 року до початку лютого 1943 року. Саме тоді німецькими нацистами проводилися масові арешти і розстріли єйчан. Особливо жорстоким було знищення у газвагені 214 дітей дитячого будинку[13][14].
У жовтні 1942 року створюється Єйський окружний провід ОУН на чолі зі Спиридоном Ткаченком — «Голубом». У групу входили «Схід» (Дмитро Матейчук) та «Зоряні» (Василь Яворів). Підпільники мали зв'язок із Великою Україною через Маріуполь[15].
Після закінчення війни в стислі терміни було відновлено залізничний вокзал, морського порту, об'єкти соціальної інфраструктури, основні заводи і фабрики. З року в рік в Єйськ приїжджало дедалі більше і більше відпочиваючих, особливо у літній час. Теплі води Таганрозької затоки і Єйського лиману, і навіть лікувальні грязі, які не поступаються за своїми властивостями грязям Мертвого моря[16], приваблювали людей з країни[4]. У міських парках культури та відпочинку встановлювалися різноманітні атракціони, виготовлені на Єйському заводі «Атракціон». У місті функціонували концертні майданчики, кілька кінотеатрів, безліч кав'ярень та ресторанів, працювало кілька готелів, продовжував розвиватися санаторій «Єйськ». У радянські часи місто активно будувався: з'являлися нові житлові мікрорайони, такі як 2-й, 38-й, «Сонячний», Військове містечко.
Населення
За переписом 1897 року у місті проживало 35 414 осіб (17 981 чоловік та 17 433 жінки)[17]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[17]:
Мова | Осіб | Відсоток |
---|---|---|
російська | 25 600 | 72,29 % |
українська | 8 921 | 25,19 % |
вірменська | 250 | 0,71 % |
польська | 143 | 0,40 % |
грецька | 132 | 0,37 % |
німецька | 86 | 0,24 % |
білоруська | 62 | 0,18 % |
єврейська | 61 | 0,17 % |
інші | 159 | 0,45 % |
Разом | 35 414 | 100 % |
Архітектура
Єйськ внесений до списку історичних місць Росії[18]. Перший генеральний план міста був стверджений ще засновником Єйська князем М. С. Воронцовим у 1849 році. Проект передбачав перпендикулярну перспективу 22-х міських вулиць, кілька площ, а також центральний проспект. У 1854—1856 роках був зведений Гостиний двір, що є зараз пам'яткою історії й архітектури. У 1890—1897 році була забрукована площа усередині Гостиного двору, а також навколишні вулиці.
Транспорт
Місто обслуговується послугами однойменного аеропорту Єйськ, автовокзалом та залізничною станцією.
Клімат
Зима м'яка, постійного снігового покрову не утворює. Середня температура січня −4 °C.
Літо дуже тепле, середня температура липня +24С, відносна вологість близько 60 %.
Купальний сезон з травня по вересень (температура води +19С… — +25С).
Клімат Єйську | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 14,8 | 27,0 | 28,2 | 29,0 | 35,0 | 38,5 | 38,7 | 40,2 | 34,8 | 32,0 | 27,0 | 19,0 | 40,2 |
Середній максимум, °C | 1,9 | 3,2 | 8,1 | 16,4 | 21,9 | 25,7 | 29,9 | 29,7 | 23,6 | 16,5 | 9,1 | 3,5 | 15,8 |
Середня температура, °C | −0,8 | −0,1 | 4,8 | 11,4 | 16,7 | 21,0 | 24,2 | 24,0 | 18,5 | 12,0 | 5,3 | 1,1 | 11,5 |
Середній мінімум, °C | −3,4 | −3,3 | 1,4 | 6,3 | 11,4 | 16,3 | 18,4 | 18,2 | 13,3 | 7,4 | 1,5 | −1,4 | 7,2 |
Абсолютний мінімум, °C | −30 | −29 | −21 | −6,1 | −1 | 4,0 | 11,9 | 9,0 | 1,1 | −9,4 | −20 | −25 | −30 |
Норма опадів, мм | 53 | 43 | 48 | 44 | 39 | 48 | 26 | 25 | 35 | 32 | 41 | 60 | 494 |
Відомі особи
Уродженці
В місті народилися:
- Гончаров Олександр Георгійович — російський радянський письменник, журналіст.
- Кальченко Іван Іванович (1910—1952) — український радянський хірург, заслужений діяч науки УРСР, заслужений лікар Удмурдської АРСР.
- Нагорний Іван Петрович — начальник канцелярії військового міністерства УНР.
- Селецький Руслан Ігорович (нар. 12 червня 1996) — російський соціолог, кількісний дослідник Інституту освіти Університетського коледжу Лондона[19].
- Цимбал Євген Васильович — радянський і російський кінорежисер, сценарист, актор.
Пов'язані
- У місті проживав і був похований український атлет Піддубний Іван Максимович.
Примітки
- А. В. Суворов на Кубани. Архів оригіналу за 10 березня 2008. Процитовано 19 грудня 2008.
- Основание портового города в Ейске. Архів оригіналу за 31 серпня 2005. Процитовано 19 грудня 2008.
- Моё Приазовье
- История города Ейска Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.(рос.)
- 158 лет городу Ейск. Архів оригіналу за 10 березня 2008. Процитовано 19 грудня 2008.
- Город Ейск. Архів оригіналу за 10 березня 2008. Процитовано 19 грудня 2008.
- Історія самоврядування Єйська
- Григорій Казыдуб «Слово о козачьем роде». Архів оригіналу за 14 листопада 2004. Процитовано 14 листопада 2004.
- Кубанський похід добровольчої армії. Архів оригіналу за 15 листопада 2004. Процитовано 15 листопада 2004.
- Єйський історико-краєзнавчий музей імені У. У. Самсонова
- Санаторій Єйськ. Архів оригіналу за 6 травня 2008. Процитовано 19 грудня 2008.
- Історія виникнення Єйська
- Ейск отметил 62-ю годовщину освобождения
- Кубань в годы Великой Отечественной войны. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 31 січня 2009.
- http://zampolit.at.ua/publ/1-1-0-9 На Кубані була Українська Повстанська Армія
- Місто Єйськ. Справка
- Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи кроме губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 8 жовтня 2020. (рос.)
- Ейск: Прошлое и настоящее. Архів оригіналу за 8 квітня 2008. Процитовано 12 серпня 2019.
- Working with the Centre for Transnational Development and Collaboration (CTDC)