Єрмоленко Світлана Яківна
Світла́на Я́ківна Єрмо́ленко (нар. 30 жовтня 1937, м. Уссурійськ, Приморський край, РРСФР) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1984, професор з 1990, академік НАН України з 2021 [1]. Працює в галузі лінгвостилістики, стилістики слов'янських мов, синтаксису, теорії літературної мови, лінгвофольклористики, культури мови, правопису, українознавства, славістики.
| Світлана Яківна Єрмоленко | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
30 жовтня 1937 (84 роки) Уссурійськ, Далекосхідний край, РРФСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | мовознавиця, викладачка університету |
| Alma mater | Київський університет ім. Шевченка |
| Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України і Інститут української мови НАН України |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор філологічних наук |
| Членство | НАН України |
Один з керівників робочої групи Української національної комісії з питань правопису, заснованої 1994 року. Керівник робочої групи Української національної комісії з питань правопису, затвердженої КМУ 2015 р.
Відзначилась тим, що надсилала до видавництв списки заборонених українських слів, які були не схожі на російські[2].
Життєпис
Світлана Єрмоленко (Скляр) народилася 30 жовтня 1937 року в м. Уссурійськ Приморського краю, Росія.
Світлана Скляр, випускниця 1954 року, стала першою медалісткою Козинської школи (нині Козинський колегіум) Радивилівського району.[3]
Закінчила 1959 року Київський державний університет імені Тараса Шевченка.
З 1959 року працювала в Інституті мовознавства імені О. О. Потебні НАН УРСР (з 1987 року — завідувач відділу культури мови), з 1991 року — в Інституті української мови НАН України (завідувач відділу стилістики та культури мови).
У радянські часи відзначилась тим, що надсилала до видавництв списки заборонених українських слів, які були не схожі на російські[4]. Всіляко виступала та виступає за збереження запозичень та кальок з російської мови[5][6][7].
Почесний краєзнавець України (2017).
Наукова діяльність
Праці з лінгвостилістики, синтаксису, мови фольклору, правопису, культури мови:
- індивідуальні монографії — «Синтаксис віршової мови» (1969), «Синтаксис і стилістична семантика» (1982), «Фольклор і літературна мова» (1987), «Нариси з української словесності (стилістика і культура мови)» (1998), «Мова і українознавчий світогляд» (2007), «Мовно-естетичні знаки української культури» (2009).
- колективні монографії та монографії у співавторстві — «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник» (1973), «Мова і час» (1977), «Життя слова» (1978), «Складні випадки українського правопису» (1980), «Жанри і стилі в історії української літературної мови» (1989), «Культура української мови. Довідник» (1990), «Новий російсько-український словник-довідник» (1996), «Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери» (1998), «Словник епітетів української мови» (1998), «Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів» (2001), "Літературна норма і мовна практика" (2013), "Територія мови Тараса Шевченка" (2016) та ін.
Керівник української групи проекту Najnowsze dzieje języków slowiańskich (координатор С. Ґайда; Ополе, Польща), що відбувався під егідою Міжнародного комітету славістів. Результатом стало колективне дослідження «Українська мова 1945—1995 pp.» (1999 р.). С. Я. Єрмоленко — керівник проекту відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України «Українська лінгвостилістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні джерела» (2007) (виконавці — С. Я. Єрмоленко (керівник), С. П. Бибик, Т. А. Коць, Г. М. Сюта, С. Г. Чемеркін та ін.)
Разом з Олександром Тараненком керувала робочою групою Української національної комісії з питань правопису, заснованої 1994 року.[8]. Входила також до складу наступних комісій з правопису.
Автор підручників з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (співавтори — В. Т. Сичова, М. Г. Жук).
Редактор збірника «Культура слова». Член редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова».
Науковий редактор третього тому академічного тлумачного «Словника української мови» у 20-ти томах.
Примітки
- До складу Національної академії наук України обрано нових членів, 27.05.2021/
- Український правопис: ілюзії і дійсність – Слово Просвіти (укр.). Процитовано 25 жовтня 2019.
- Тарас Грушівський. Перша медалістка з Козина пішла у велику науку // radyvyliv.info 14 лютого 2016
- Олександр Пономарів. Український правопис: ілюзії і дійсність «Слово Просвіти»
- Світлана Єрмоленко, Віталій Русанівський. Літературна мова і художній переклад // Мовознавство. — 1970. — № 3. — С. 66—77.
- Україні — мовна ситуація і дискусія навколо українського правопису. Інститут Кеннана. Київський проект
- Авторська година. «Логос». Гість — Олександр Попомарів, мовознавець, перекладач, доктор філолологічних наук «Українське радіо»
- Винничук Ю. Гірка доля українського правопису // Zbruč. — 2018. — 31 липня.
Література
- Озерова Н. Єрмоленко Світлана Яківна // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Рябець Л. В. Єрмоленко Світлана Яківна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- «Не міряйте безмірного безкраїм…» (Життєвий вибір Світлани Єрмоленко)
- Сюта Г. Мені потрібне слово, а не слава… // Культура слова. — 2012. — Вип. 77. — С. 49—54.
Посилання
- Єрмоленко Світлана Яківна «Інститут української мови»
- Єрмоленко Світлана Яківна «Енциклопедія Сучасної України»
- Єрмоленко Світлана Яківна «НАН України»
- Єрмоленко Світлана Яківна профіль у «Гугл-академії»
- Єрмоленко Світлана Яківна // Видатні особистості з українського мовознавства. Хрестоматія / за заг. ред. Марини Навальної; укл.: Тетяна Левченко, Тетяна Чубань. — Переяслав-Хмельницький: КСВ, 2016. — С. 50—51. — ISBN 978-966-8906-57-2.