Єронім Флоріан Радзивілл

Єронім Флоріан Радзивілл
Hieronim Florian Radziwiłł
Псевдо Геронім Флоріян Радзивіл
Народився 4 травня 1715(17150504)
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 17 травня 1760
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Поховання Могила-усипальниця Радзивіллівd
Країна  Велике князівство Литовське
Національність литвин
Діяльність політик
Знання мов польська[1]
Суспільний стан шляхтич
Титул князь
Посада староста кричевський і перемишльський
Конфесія католицтво
Рід Радзивілли
Батько Кароль Станіслав Радзивілл
Мати Ганна Катерина Сангушко
Брати, сестри Katarzyna Barbara Radziwiłłd, Karolina Teresa Radziwiłłd, Tekla Róża Radziwiłłd, Михайло Казимир Радзивілл, Миколай Кшиштоф Радзивілл і Canstancia Frantsiska Radziwiłłd
У шлюбі з Тереза Сапіга
Магдалена Чапська
Анеля Мйончинська
Герб

Єронім Флоріан Радзивілл (4 травня 1715 17 травня 1760) — державний діяч, урядник Речі Посполитої. Відомий своєю надзвичайною жорстокістю. Мав прізвиська «Синя Борода», «Жорстокий», «Литовський Дракула».

Життєпис

Походив з литовсько-білоруського спольщеного магнатського роду Радзивіллів. Другий син Кароля Станіслава Радзивілла, великого гетьмана литовського, та Ганни Катерини Сангушко. Народився у 1715 році в Білі Підляській. У 1719 році помер його батько. Здобув домашню освіту. Виховувався матір'ю, яка мала на сина великий вплив. У 1730—1735 роках подорожував за кордоном. У 1731 році отримав орден Святого Губерта.

1735 року уклав договір з Карлом III Філіпом, курфюрстом Пфальца, зумівши повернути Радзивіллам Нойбурзькі маєтності (Слуцьке князівство, Себеж, Невель, Копиль, Романув, Белица, Кейдани, Біржі, Заблудів і Койданово), що належали Луїзі Кароліні Радзивілл. У 1744 році остаточно зреалізовано домовленості.

Створив 6-тисячне військо, яке було організоване за прусським зразком: складалося з рот грандмушкетерів, мушкетерів, гренадерів, гусар, найманих козаків. Його залоги були розташовані в Слуцьку (головні сили), Білі-Підляській, Біржах, Кейданах, Невелі, Себежі, Кричеві, Копилові, Негневичах, Рубяжевичах і Беліці. Загони набиралися з місцевої шляхти і досвідчених вояків, офіцерів часто запрошували з-за кордону. До складу слуцької залоги крім штабу (3 офіцера і 8 музикантів) входили артилерія, 46 грандмушкетерів, 4 піхотні роти, яничарська рота і вибранецька рота. Залога в Білій Підляській включала штаб, що складався з 3 офіцерів, а також артилерію, гренадерську роту, 3 мушкетерських роти і 27 рядових-рейтарів. До складу кавалерії входили також гусарська рота і 6 хоругов. Князь склав декілька військових статутів, що регламентували діяльність міліції і передбачали жорсткі покарання для порушників.

Опинився при дворі короля Августа III. Незабаром стає перемиським і кричевським старостою. З часом відійшов від політичних справ, не відвідував засідання сеймів. Проводив більше часу при королівському дворі та в своїх маєтностях.

У 1739 році призначається підчашим великим литовським. Був відомий лютістю і жорстокістю щодо кріпаків і навіть шляхти. У Білій Підляській і Слуцьку побудували в'язниці, в яких могла опинитися будь-яка людина, що викликала гнів і невдоволення Радзивілла. Цим викликав у своїх володіннях загальну ненависть. У 1743—1744 роках придушив Кричевське селянське повстання.

1748 року захопив свого стриєчного брата Мартина Миколая Радзивілла, якого ув'язнив у Білій Підляській. 1745 року Потоцькі запропонували Єронімові Флоріанові Радзівіллу виставити свою кандидатуру на королівський трон, але той відмовився. Натомість любив полювати, грати і веселитися. Заснував у Слуцьку мануфактуру, на якій вироблялися «слуцькі пояси», що користувалися великою популярністю в Речі Посполитій. У 1750 році отримує посаду хорунжого великого литовського.

Також заснував театральну школу в Слуцьку, що стала першою в Речі Посполитій. У 1751 році створив приватні театри в Слуцьку та Білій Підляській, де діяли професійні оперна, драматична і балетна трупи, театр тіней (шатен-шпіль). Зібрав картинну галерею, велику бібліотеку.

1756 року звів замок «Венеція» на острові Жид-озеро, яке перейменував на Князьмор. Планував на озері створити військовий флот.

Помер у 1760 році від апоплексичного удару під час меси в костелі. Усі маєтності успадкував старший брат Михайло Казимир Радзивілл на прізвисько Рибонька.

Залишив цікаві мемуари про своє життя та життя шляхти Речі Посполитої.

Опис

Про зовнішність князя у молодому віці не збереглися відомості. Відомо, який вигляд мав з 1740-х років — був високим, лисим, одутлим. Утім, відомі картини дещо суперечать цьому. У нього були гострі риси обличчя, а в очах дикий вираз. Був похмурим і сильно загикувався.

Мисливство

Був завзятим мисливцем. Полювання у нього були схоже на театральні видовища і доповнювалися ними. У полюваннях брали участь тисячі людей: кінні улани, стрільці. У 1752 році Єронім Флоріан Радзивілл хвалився своєму братові Михайлу Казимирові, що за два місяці вбив 26 ведмедів, 17 диких свиней, 15 лосів і 106 вовків. Також він наказував відловлювати в своїх угіддях звірів і вивозити їх на королівські полювання. У 1759 році з-під Слуцька та Білій Підлясьній доставили в клітках під Варшаву більш 10 величезних ведмедів, кілька десятків диких кабанів, безліч великих вовків і незліченну кількість лисиць і сарн. Навіть коли в 1787 році в Несвіжі ховали Єроніма Флоріана, церемонія прощання з князем починалася наче виїзд на полювання, з тією лише різницею, що музика була сумна.

Родинне життя

У 1739 році одружився з Тересою, дочкою підчашого надвірного литовського Юзефа Францішека Сапіги. У 1745 році розлучився з першою дружиною і вдруге одружився з Магдаленою Чапською, з якою розлучився в 1751 році. У 1755 році в третій раз одружився з Анельою Мйончинською. Усі три його дружини сиділи під замком і втекли назад до батьків при першій же можливості (Тереза Сапіга за допомогою батька у Мінську; Магдалена у 1748 році втекла до матері; третя дружина за допомогою брата у 1759 році). Іноді його називають «Синя Борода».

У творчості

  • є героєм п'єси Володимира Короткевича «Мацi Урагану»

Джерела

  • Hieronim Florian Radziwiłł: Rzeczy którymi najgodniejszego mogę zabawić gościa. Warszawa: Twój Styl, 1998, s. 94. ISBN 8371631332.
  • Шышыгина-Потоцкая К. Несвиж и Радзивиллы. Мн.: Беларусь, 2007. — 240 с. ISBN 978-985-01-0740-4.
  • Irena Bieńkowska: Muzyka na dworze księcia Hieronima Floriana Radziwiłła. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 2013, s. 516. ISBN 978-83-235-1121-2.
  1. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/12181091
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.