Кароль Станіслав Радзивілл (1669-1719)

Карл Станіслав Радзивілл (пол. Karol Stanisław Radziwiłł, *27 листопада 1669, Краків — †2 серпня 1719, Біла Підляська) — князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої. Представник роду Радзивіллів. Гетьман великий литовський, власник Несвізького замку. Небіж короля польсько-литовсько-руської держави Яна ІІІ Собеського. Ординат Несвіжу.[3]

Кароль Станіслав Радзивілл
пол. Karol Stanisław Radziwiłł
Народився 27 листопада 1669(1669-11-27)[1][2]
Краків, Річ Посполита[1]
Помер 2 серпня 1719(1719-08-02)[1][2] (49 років)
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[1]
Поховання Несвіж
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність політик
Титул Імперський князь
Посада конюший великий литовський, великий канцлер литовський, підканцлер литовський, Q27001880?, стольник великий литовський, Q64786742?, Q65117046?, governor of Szyyczewskid, Marshal of the Court of the Grand Duchy of Lithuaniad і посол Сейму Речі Посполитоїd
Рід Радзивілли
Батько Михайло Казимир Радзивілл
Мати Катажина Собеська
Брати, сестри Теофіла Людвіка Заславська і Єжи Юзеф Радзивілл
У шлюбі з Анна Катерина Радзивілл
Діти Tekla Róża Radziwiłłd, Михайло Казимир Радзивілл, Karolina Teresa Radziwiłłd, Єронім Флоріан Радзивілл, Katarzyna Barbara Radziwiłłd, Миколай Кшиштоф Радзивілл і Canstancia Frantsiska Radziwiłłd
Нагороди

Коротка біографія

Син Михайла Казимира Радзивілла та його дружини Катажини Собеської. Навчався в Любліні, побував в Австрії, Італії, Франції, Нідерландах, Англії та Португалії.

Посол на сеймах. Під час Великої північної війни був прихильником Августа Сильного, намагався лавірувати між Августом II і Станіславом Лещинським. Ревний прихильник права і єдності земель. У боротьбі магнатських угруповань прагнув залишатися нейтральним, часто залагоджував чвари між магнатами.

Підтримував греко-католицьку церкву, заснував кілька парафіяльних церков, також монастир василіан (1700 р.) в Мірі (церква Св. Трійці, фундуш 1705 р.). Вважався одним з доброчинців василіян, але 27 вересня 1709 р. видав заборону селянам навчатись у них. В 1716 р. сприяв переїзду до Бялої-Подляської сестер-милосердниць (шариток), довірив їм шпиталь та виховний заклад. Фундатор костелу в Налибоках (1704 р.), сприяв будівництву кляштору домініканців та костелу св. Хреста в Несвіжі (фундація батька 1673 р.), будівництву єзуїтами другого колегіуму в Несвіжі (1686—1688 р.), у 1699 р. передав їм привезені з Риму мощі святого Вінцентія.[4] В Супрасльському «Літургіконі» міститься його портрет роботи Леонтія Тарасевича. У 1690 р. надав кошти для будівництва дерев'яних церкви та монастиря василіян у Бялій-Подляській, які були збудовані на місці церкви з 16 ст. (сейм затвердив фундацію у 1690 р.).

Посади

Кавалер ордена Білого Орла.

Помер після тривалої хвороби, був похований в Несвіжі 10 липня 1720 р.[5]

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123548810 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Radziwiłłowie (05) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. A. Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719)… S. 246—247
  5. A.Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719)… S. 247

Джерела
  • Andrzej Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— Tom XXX/2, zeszyt 125.— S. 240 — 248. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.