Єфремов Олег Миколайович

Єфремов Олег Миколайович
Ефремов Олег Николаевич
Ім'я при народженні	рос. Олег Николаевич Ефремов
Народився	1 жовтня 1927; Москва, РРФСР
Помер	24 травня 2000 (72 роки); Москва, Росія; легеневе захворюванняd;
Поховання	Новодівичий цвинтар :
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1949)
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd, Російський академічний молодіжний театр, Школа-студія МХАТ, Современник, Московський художній театр і Московський Художній театр імені А. П. Чеховаd
Роки діяльності	з з 1949
У шлюбі з	Толмачова Лілія Михайлівна і Покровська Алла Борисівна
Діти	Єфремов Михайло Олегович
Батьки	Nikolay Yefremovd; Anna Yefremovad
IMDb	nm0947238
	Нагороди та премії
	; ; Золотий овенd (1997)
	Єфремов Олег Миколайович у Вікісховищі

Олег Миколайович Єфремов (рос. Оле́г Никола́евич Ефре́мов; 1 жовтня 1927, Москва, Російська РФСР — 24 травня 2000, Москва, Росія) — радянський і російський актор, режисер і театральний діяч, народний артист СРСР (1976), Герой Соціалістичної Праці (1987).

Біографія

У 1949 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня Василя Топоркова) і став актором і режисером Центрального Дитячого театру, також став викладати в школі-студії МХАТ.

У 1956 році організував і очолив театр «Современник».

З 1970 року — актор і головний режисер МХАТ СРСР ім. М. Горького.

З 1976 року став професором школи-студії МХАТ.

Режисер-постановник низки кінофільмів. У 1987 році був знятий документальний фільм на тему розділу МХАТу «Олег Єфремов. Щоб був театр» (режисер Марина Голдовська).

Родина

Дружина — актриса, Народна артистка Росії Покровська Алла Борисівна. Син — актор Єфремов Михайло Олегович. Тесть — Покровський Борис Олександрович.

Нагороди

Лауреат Державних премій СРСР:
- 1969 — трилогія «Декабристи», «Народовольці», «Більшовики».
- 1974 — вистава «Сталевари».
- 1983 — вистава «Так переможемо!».
Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967)
Народний артист РРФСР (1969)
Народний артист СРСР (1976).
«Золота маска» — приз конкурсу-огляду акторів московських театрів (1976).
Приз журі Всесоюзного телефестивалю в Ленінграді («Дні хірурга Мишкина», 1976).
Золота зірка Героя Соціалістичної Праці (1987).
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1997).
Премія «Кришталева Турандот» (1997, «За доблесне служіння театру»).
Державна премія Росії (1997, «За збереження і розвиток традицій російського психологічного театру у виставі „Три сестри“»).
Приз ім. П. Луспекаева «Пані удача» на кінофестивалі «Кіношок» в Анапі (1997).
Премія «Золотий Овен» (За внесок у кіномистецтво) (1997)
Спеціальний приз журі Національної театральної премії «Золота маска» (1998, за спектакль «Три сестри»).
Премія мерії Москви «За унікальний внесок в культуру» (1999).

Фільмографія

1955 — Перший ешелон — Олексій Степанович Узоров
1956 — Саша вступає в життя — епізод
1957 — Розповіді про Леніна — Фелікс Едмундович Дзержинський
1957 — Поруч з нами — секретар райкому комсомолу
1958 — Важке щастя — рудий хлопець
1958 — Йшли солдати ... — Сенько Радунський
1960 — Випробувальний термін — Улян Григорович Жур
1961 — Академік з Асканії — Федот Антипович Якушенко, нарком
1961 — Відрядження — Михайло Арсентійович Щербаков, винахідник
1961 — Любушка — Олімп Іванович Лутошкін, наїзник
1962 — Мій молодший брат — Віктор Якович Денисов
1963 — Живі і мертві — полковник Іванов
1963 — Співробітник НК — Ілларіонов, чекіст
1964 — Викликаємо вогонь на себе — «Дядя Вася», зв'язковий
1965 — Війна і мир — Долохов
1965 — Дзвонять, відкрийте двері — Василь Дресвянніков
1965 — Будується міст — кореспондент з Москви
1966 — Айболить-66 — Айболить
1966 — Бережись автомобіля — Максим Підберезовиков, слідчий
1967 — Дорога палаючого фургона — секретар райкому
1967 — Пряма лінія — полковник
1967 — Врятуйте потопаючого — співаючий пісню
1967 — Гніт (короткометражний)
1967 — Штрихи до портрету В. І. Леніна — Юлій Осипович Мартов
1968 — Ще раз про любов — Лев Карцев, штурман
1969 — Гори, гори, моя зірко — художник Федір
1969 — Король-олень — Дурандарте
1969 — Мама вийшла заміж — Віктор Степанович Леонов
1969 — Свій — Павло Романович Кошелев
1969 — Тільки три ночі — Іван Петрович Хворостін, голова
1970 — Біг — полковник
1970 — Випадок з Полиніним — Микола Миколайович Полинин, льотчик
1971 — Все королівське військо — Адам Стентон
1971 — Нюркине життя — Михайло Антонович Логінов, бригадир
1971 — Ти і я — Олег Павлович
1972 — Місто на Кавказі (короткометражний) — Миколаїв Віктор Сергійович
1972 — За все у відповіді — Олег Петрович Голованченко, начальник цеху
1972 — Здрастуй і прощай — Григорій Степанович Буров, дільничний
1973 — Чацький — це я! (документальний)
1974 — Обіцянка щастя — майор Кузьмін
1975 — Лісові гойдалки — Матвій Петрович Єгоров, колишній льотчик
1975 — Ольга Сергіївна — Віктор Анатолійович Курдюмов
1975 — Там, за горизонтом — професор
1976 — Вічно живі (фільм-спектакль) — Федір Іванович Бороздін
1976 — Дні хірурга Мішкіна — Євген Львович Мишкін
1976 — Пригощаю горобиною (фільм-спектакль) — головна роль
1977 — А. П. Чехов. Три сестри (фільм-спектакль) — ведучий
1977 — Вороги — Михайло Скробот, купець
1977 — Засідання парткому (фільм-спектакль) — Василь Трифонович Потапов, бригадир
1977 — Дні хірурга Мишкина
1977 — Рудін — Дмитро Миколайович Рудін
1978 — Коли я стану велетнем — Сергій Костянтинович
1978 — Комісія з розслідування — Василь Микитович Жолудов, головний конструктор реактора
1978 — Останній шанс — Михайло Іванович Горохов
1979 — Активна зона — Євген Дмитрович Новіков, новий секретар парткому АЕС
1979 — Уявний хворий — Арган
1979 — Відкрита книга — Антон Марлін
1979 — Поема про крила — Сергій Васильович Рахманінов
1980 — Одного разу двадцять років потому — Ілля Миколайович, художник
1981 — Було у батька три сини — Дмитро Олексійович
1981 — Шофер на один рейс — Михайло Антонович Артюхін, шофер
1982 — Інспектор ДАІ — Федір Антонович Гринько, майор міліції
1982 — Формула пам'яті — Яків Прокопович Зеленін, секретар міськкому
1983 — У місті хороша погода (фільм-спектакль) — Павло Петрович Ледньов, голова міськвиконкому
1983 — Графоман (фільм-спектакль) — Петро Кіндратович Мокін
1983 — Серед тисячі доріг — Петро Васильович Миколаїв, художник
1984 — Продовжись, продовжись, чарівність… — Скворцов Антон Миколайович, пенсіонер
1984 — Чужа дружина і чоловік під ліжком — Олександр Дем'янович
1985 — «Батальйони просять вогню» — Василь Матвійович Гуляєв, командир полку
1985 — Обережно — Васильок! — Микола Іванович
1985 — «Від зарплати до зарплати» — Володимир Іванович Єфімов, економіст, керуючий банку
1985 — «Такий дивний вечір у вузькому сімейному колі» (фільм-спектакль) — Юрій Петрович
1986 — «Таємниця Снігової Королеви» — Голос Казки
1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Єгор Дмитрович Занзевєєв, винахідник
1987 — Чому вбили Улофа Пальме? (Фільм-спектакль)
1987 — Так переможемо! (Фільм-спектакль) — ведучий
1988 — Кабала святош (фільм-спектакль) — Жан-Батист Поклен де Мольєр
1988 — Неприкаяний — Георгій Васильович Ветлугін, хормейстер
1988 — Політ птиці — Сторожка Павло Архипович, директор танкового заводу
1990 — Шапка — Петро Миколайович Лукін
1991 — І повертається вітер… — Сергій Йосипович Юткевич
1992 — Можлива зустріч (фільм-спектакль) — Георг Фрідріх Гендель
1995 — Ширлі-мирлі — Микола Григорович, сусід
1997 — Ах, навіщо ця ніч…
1998 — Дядя Ваня. Сцени з сільського життя (фільм-спектакль) — Астров
1998 — Твір до Дня Перемоги — Киловатов Дмитро
1998 — Чехов і Ко — отець Сава Жезлів / поміщик Камишов

Озвучування

1957 — Виконання бажань (анімаційний) — Зербіно
1963 — Три товстуни (анімаційний) — Просперо
1978 — Чесне слово (анімаційний) — читає текст

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.