Іванина Нестор Титович

Народився 7 березня 1894 р. в селі Карів Львівської області.

Нестор Іванина, син бідного селянина, з гімназії був взятий на фронт в австрійську армію, потрапив у російський полон у 1916 р. Після революції 1917 р. в Києві закінчив Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.

Вчився в Українському університеті імені «Святого Володимира», перейменованому радянською владою в «Інститут народної освіти», який закінчив в 1923 р. Згодом повернувся до Карова і знову виїхав на навчання до Берліна, закінчив відділ історії Європи. Повернувшись до Львова, не міг знайти роботу, оскільки в той час на роботу брали тільки поляків.

Зневірившись знайти роботу хоча б шкільним вчителем, Нестор написав книгу — спомини «Залізні роки» і за гонорар, одержаний від «Просвіти», відкрив сільську крамничку. У 1939—1945 рр. Нестор Іванина працював викладачем Української Торговельної Школи та Української Гімназії у місті Грубешів, Холмщина (тепер Польща). Останні роки він проживав у Луцьку на Волині, працював викладачем у школі.

Помер 17 січня 1977 р., похований в Луцьку на Гнідавському цвинтарі.

Нестор Іванина — автор книг «Залізні роки» та «Данило Бережнний».

Спомини «Залізні Роки» — була заборонена книга. ЇЇ видали невеликим тиражем у листопаді 1937 року. Щоб зберегти пам'ять про велику людину, справжнього патріота України — Нестора Іванину, його діти та онуки зробили копію книги. Вона включена до списку літератури програми навчальної дисципліни «Історія України» для спеціальності «політологія» філософського факультету ЛНУ[1].

• Голос з-над Бугу , 1999, 5, 16 лютого