Іваницька Надія Степанівна

Народилася Надія Степанівна Іваницька в с. Гребенне Рава-Руського району Львівської области в кінці грудня 1938 року. До початку Другої світової війни ця територія входила до складу Польщі. Під час авіаційного нальоту, в результаті прямого потрапляння авіабомби в будинок Іваницьких (родина в момент нальоту переховувалась в льосі) були знищені всі документи, тому при відновленні метрики (свідоцтва про народження) маленькій Надійці, яка виглядала старшою від свого віку, державний реєстратор приписав зайвих півтора року. Так виникла офіційна дата народження − 16 липня 1937 року.

Після закінчення війни родину Іваницьких було переселено в с. Олександро-Білівку Софіївського району Дніпропетровської області.

Надія Іваницька закінчила з часом Дніпропетровське медичне училище (1954—1955 рр.) і за комсомольською путівкою виїхала працювати до Кривого Рогу. Працювала на будівництві одного з криворізьких ГЗК, на руднику ім. Фрунзе, пізніше завідувачкою в дитячих яслах № 29 на руднику Червоногвардієць (в народі — Гвардія). Спочатку вчилася на стаціонарі, а з третього курсу на заочному відділенні та закінчила в 1968 році без відриву від основної роботи український філфак Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

Брала активну участь в громадському та творчому житті Кривого Рогу та України. Твори Надії Іваницької публікувались неодноразово в місцевих, обласних та республіканських виданнях (газети «Червоний Гірник», «Сільський трудівник», «Прапор Юності», «Зоря», «Патріот Батьківщини», «Радянська освіта», журнали «Донбас», «Дніпро» та ін.). Твори Надії Іваницької публікувались також і в закордонних виданнях (зокрема, у польській газеті «Наше Слово»), звучали на польському радіо.

У 1972 році Надія Іваницька перейшла працювати вчителем української мови та літератури до ВШ № 83 м. Кривого Рогу, де й працювала до листопада 1982 року.

Загинула Надія Степанівна Іваницька в автокатастрофі 29 листопада 1982 року в складі групи Криворізького літоб'єднання «Рудана»[1]

На момент загибелі була членом обласного літоб'єднання ім. Кононенка при Спілці письменників України, навчалась на заочному відділенні факультету іноземних мов Київського державного університету ім. Т. Шевченка, займалась збором фольклорного матеріалу в Україні та Кривому Розі зокрема.

Основу поетичної творчості Надії Іваницької склала материнська лірика, яка за свідченням фахівців (зокрема професора Анатолія Козлова), не має аналогів в українській літературі та й, можливо, є досягненням світового рівня, що не має міжнародних аналогів.

У житті Надія Степанівна Іваницька була відкритою, щирою та відданою і через ці природні риси часто не готовою до людської підлості та хамства.

Похована Надія Степанівна Іваницька у Кривому Розі на Краматорському цвинтарі міста Кривого Рогу.

• Каратєєва Л.В. (2017). Недописаний вірш, недоказане слово... КЗК «Міська бібліотека для дорослих». Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.