Гребенне (Томашівський повіт)
Гребенне (пол. Hrebenne) — село в Польщі, у гміні Любича-Королівська Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 308 осіб (2011[1]).
Село
Координати 50°16′59″ пн. ш. 23°34′33″ сх. д.
|
Розташування
Знаходиться на Закерзонні (в історичному Надсянні).
Через село проходить державна траса № 17, недалеко розташовано прикордонний пункт пропуску «Рава-Руська — Гребенне».
Історія
Перший раз село згадано у джерелах у 1458 році, коли було передане у власність Ратиборові[2]. Наприкінці XVI століття тут вибухнуло селянське повстання, яке було криваво придушене. У польському географічному словнику зазначено, що селяни Гребенного вміли лікувати «американську хворобу», що поширювалась всією територією Європи[3].
До Другої світової війни село входило до ґміни Сєдліска Равського повіту Львівського воєводства.
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 166 | 36 | 112 | 18 |
Жінки | 142 | 18 | 87 | 37 |
Разом | 308 | 54 | 199 | 55 |
Церковна громада
Парох Гребенного обслуговував філіальні церкви у Мостах Малих і Селиськах. За даними церковних шематизмів[5], у Гребенному в різні роки мешкали українці греко-католики:
рік | Гребенне, ос. | разом з філіями, ос. |
---|---|---|
1840 | 418 | 857 |
1859 | 478 | 1020 |
1879 | 682 | 1131 |
1899 | 951 | 1534 |
1926 | 1000 | 1750 |
1938 | 1417 | 2302 |
Крім того, 1938 року в Гребенному і околиці мешкало 400 латинників (полонізованих українців) і 40 євреїв.
За підрахунками Володимира Кубійовича[6], населення Гребенного станом на 1 січня 1939 року становило 1630 осіб, з них українців — 1420, поляків — 30, латинників — 160, євреїв — 10, німців та осіб інших національностей — 10.
Наприкінці 1980-х років греко-католицьку парохію в Гребенному приділено до Перемиського деканату. Від 1998 року село обслуговує декан Перемиський о. Іван Тарапацький. Під час реконструкції в храмі виявлено ікону Пресвятої Богородиці[7].
Станом на 1959 р. у Гребенному мешкало близько 35 родин греко-католиків українців. Вони просили присилати їм свого священика. Натомість настоятель православної парафії з Грубешова отець Микола Осьценко пробував перетягнути їх на православ'я. У Гребенному діяло коло відділення Українського сусіпльно-культурного товариства в Любліні[8].
Пам'ятки
- Церква св. Миколая (дерев'яна), збудована у 1697—1700 роках, оновлена 1882 та відремонтована 2009 року. Розташована на крутій горі, біля підніжжя якої прокладена траса з Рави-Руської до Любліна.
Докладніше див. статтю Церква св. Миколая в Гребенному.
- В лісі на північ від села, по дорозі до залізничної станції, знаходиться старий цвинтар, на якому до наших днів збереглися надгробні пам'ятники, виконані майстрами Бруснівської каменярської школи.
Уродженці
- Іваницька Надія Степанівна — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гребенне (Томашівський повіт)
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- https://risu.org.ua/article_print.php?id=33350&name=kaleido_digest&_lang=ua&
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 3. s. 174.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської адміністрації Лемківщини (1828—1939). — Львів: Каменяр, 1995. — с. 188—189
- Володимир Кубійович. Етнографічна карта південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Мюнхен: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1983. — с. 64.
- У Польщі українські дерев'яні церкви стали частиною туристичних веломаршрутів. ТСН. 25 серпня 2017. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 30 травня 2021.
- Парнікоза, Іван. Гребенне. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 05.08.2021 р..