Ів Кап
Ів Кап (фр. Yves Cape; нар. 1 листопада 1960, Бельгія) — бельгійський кінооператор.
Ів Кап | |
---|---|
фр. Yves Cape | |
Дата народження | 1 листопада 1960[1] (61 рік) |
Місце народження | Бельгія |
Громадянство | Бельгія |
Професія | оператор |
Роки активності | 1990 — наш час |
IMDb | ID 0134992 |
yvescape.com |
Зовнішні зображення | |
---|---|
Фото Іва Капа | |
Біографія
Ів Кап народився 1 листопада 1960 в Бельгії. Його мати — німецько-угорського, батько — американо-бельгійського походження. Навчався фотографії в Ateliers de 75 у Брюсселі (1981-1983), в 1982 отримав премію за фотопортрети. Грав у культовій панк-групі Черокі. Закінчив Вищий національний інститут видовищних мистецтв (фр. INSAS, 1986) у Брюсселі. Знімав документальні та ігрові фільми, музичні кліпи, працював у театрі, на телебаченні і в рекламі.
У кіно Ів Кап найчастіше співпрацював з режисерами Стефаном Клав'є, Брюно Дюмоном, Шарлоттою Сільверою, Ален Берлінером, Гійомом Ніклу та Седріком Каном, за час своєю операторську кар'єри взявши участь в роботі над майже 40 кінострічками.
Ів Кап є членом Асоціації французьких кінооператорів (фр. Association Française des Directeurs de la Photographie Cinematographique, AFC) та Бельгійського товариства кінооператорів (фр. Association Belge des Cinéastes, SBC).[2]
Фільмографія
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | |
---|---|---|---|---|
1990 | к/м | Вікенд | Week-end | Стефан Карпю |
1992 | Сім смертних гріхів | Les sept péchés capitaux | ||
1996 | Мадемуазель Ніхто | Mademoiselle Personne | Паскаль Байї | |
1997 | Моє життя в рожевому кольорі | Ma vie en rose | Ален Берлінер | |
1997 | Секс, кохання і математика | C'est la tangente que je préfère | Шарлотта Сільвера | |
1998 | Стіна | Le mur | Ален Берлінер | |
1998 | Бінго! | Bingo! | Моріс Іллюз | |
1999 | Людяність | L' Humanité | Брюно Дюмон | |
2000 | Друга половина липня | Deuxième quinzaine de juillet | Крістоф Рішер | |
2000 | Остання мрія | Le dernier rêve | Еммануель Жеспер | |
2002 | Недосконале кохання | L'amore imperfetto | Джованні Давиде Мадерна | |
2003 | Воїни краси | Les guerriers de la beauté | П'єр Кулібеф | |
2003 | Красунька Рита | Lovely Rita, sainte patronne des cas désespérés | Стефан Клав'є | |
2003 | т/с | Малі міські міфи | Petits mythes urbains | |
2004 | Пастушок | Mùa len trâu | Мін Нгуен-Во | |
2004 | т/ф | Якби я був нею | Si j'étais elle | Стефан Клав'є |
2006 | Фландрія | Flandres | Брюно Дюмон | |
2007 | Поганий вітер | Vent mauvais | Стефан Аланьойон | |
2008 | к/м | Борг | Le devoir | Аріан Ліппенс |
2009 | Переслідування | Persécution | Патріс Шеро | |
2009 | Білий матеріал | White Material | Клер Дені | |
2009 | Гадевейх | Hadewijch | Брюно Дюмон | |
2010 | Нас троє | Nous trois | Рено Бертран | |
2011 | Ескалація | Escalade | Шарлотта Сільвера | |
2011 | Поза Сатаною | Hors Satan | Брюно Дюмон | |
2011 | Перша людина | Le premier homme | Джанні Амеліо | |
2012 | Кохання живе три роки | L'amour dure trois ans | Фредерік Беґбеде | |
2012 | т/ф | Справа Горджі | L'affaire Gordji, histoire d'une cohabitation | Гійом Ніклу |
2012 | Корпорація «Святі мотори» | Holy Motors | Леос Каракс | |
2013 | Черниця | La religieuse | Гійом Ніклу | |
2014 | Віолетта | Violette | Мартен Прово | |
2014 | Двоє в місті | Two Men in Town | Рашид Бушареб | |
2014 | Дике життя | Vie sauvage | Седрік Кан | |
2015 | Хронік | Chronic | Мішель Франко | |
2015 | т/с | Десять відсотків | Dix pour cent | |
2016 | Поранений ангел | Ranenyy angel | Емір Байгазін | |
2016 | Сирота | Orpheline | Арно де Пальєр | |
2017 | Поцілунок Беатріс | Sage femme | Мартен Прово | |
2017 | Доньки Абріль | Las hijas de Abril | Мішель Франко | |
2018 | Молитва | La prière | Седрік Кан | |
Визнання
Рік | Категорія | Номінант | Результат | |
---|---|---|---|---|
Премія Європейської кіноакадемії | ||||
1999 | Найкращий європейський кінооператор | Людяність | Номінація | |
Авіньйонський кінофестиваль | ||||
2001 | Приз Vision | Остання мрія | Нагорода | |
Азійсько-Тихоокеанський кінофестиваль | ||||
2005 | Найкращий оператор | Пастушок | Нагорода | |
Кінофестиваль Camerimage | ||||
2006 | Приз Золота жабка | Фландрія | Номінація | |
2012 | Корпорація «Святі мотори» | Номінація | ||
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | ||||
2012 | Срібний Г'юго за найкращу операторську роботу | Корпорація «Святі мотори» (спільно з Кароліною Шампетьє) | Нагорода | |
Премія «Люм'єр» | ||||
2015 | Найкращий кінооператор | Дике життя | Номінація |
Примітки
- Filmportal.de — 2005.
- Members на сайті The Belgian Society of Cinematographers
- Нагороди та номінації Іва Капа на сайті IMDb (англ.)
Посилання
- Офіційний сайт
- Ів Кап на сайті IMDb (англ.)
- Ів Кап в Інтернет-енциклопедії кінооператорів (англ.)