Ігнатьєв Олексій Миколайович

Граф Олексі́й Микола́йович Ігна́тьєв (рос. Алексе́й Никола́евич Игна́тьев; нар.28 липня 1874, Константинополь, Османська імперія — †17 січня 1948, Ванв, Франція) — церемоніймейстер царського двору, російський офіцер, дипломат і державний діяч. Був рязанським віце-губернатором (1908—1909), подільським віце-губернатором (1909—1911) та губернатором (1911—1915), а також останнім київським губернатором (1915—1917).

Олексій Миколайович Ігнатьєв
рос. Алексей Николаевич Игнатьев
граф
 
Народження: 28 липня 1874(1874-07-28)
Константинополь
Смерть: 17 січня 1948(1948-01-17) (73 роки)
Ванв
Поховання: Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна: Російська імперія
 Франція
Релігія: православ'я
Освіта: Петербурзький університет
Рід: Ignatyev familyd
Батько: Ігнатьєв Микола Павлович
Мати: Yekaterina Ignatyevad
Шлюб: Mariya Urusovad

Життєпис

Походив з старовинного багатого та впливового графського роду Ігнатьєвих. Син дипломата та державного діяча Російської імперії графа Миколи Павловича Ігнатьєва та княжни Катерини Леонідівни Голіциної. Його старшими братами були: Павло — міністр народної освіти, та Микола — генерал, командир лейб-гвардії Преображенського полку.

У 1888—1893 роках навчався в III Санкт-Петербурзькій гімназії. 1897 року закінчив правничий факультет Санкт-Петербурзького університету. Далі служив у Міністерстві закордонних справ Російської імперії, служив аташе російського посольства в Константинополі (Османська імперія). Проходив військову службу (у 1898—1902 роках) в лейб-гвардії Преображенському полку. Просування у кар'єрі: 1897 рік — аташе посольства в Константинополі, 1898 рік — прапорщик Преображенського полку, 1901 рік — аташе посольства в Римі, камергер, 1903 рік — церемоніймейстер. Був уманським повітовим предводителем дворянства (маршалком шляхти), віце-губернатором у Рязані (1908—1909).

Був подільським віце-губернатором з 14 вересня 1909 по 12 вересня 1911 р. 12(25) вересня 1911 року призначено подільським губернатором[1]. Перебував на цій посаді до 19 серпня 1915 року, коли його було переведено на посаду губернатора Київської губернії (19 серпня 1915—1917). Він був останнім, хто займав цю посаду в Російській імперії.

У 1915—1917 рр. входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

В 1917 був представником Російського Червоного Хреста в Румунії. Учасник громадянської війни в Росії у складі Білої армії, перебував при армії генерала Миколи Юденича. Після поразки Білої армії емігрував у Францію, де пізніше організував у своєму будинку православну церкву та російський культурний центр.

Помер в 1948 році в Ванві. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Родина

Дружина (від 26 квітня 1900 року) — Марія Юліївна Урусова (29 листопада 1876, Санкт-Петербург — 17 лютого 1959, Касабланка, Марокко), княжна, фрейліна, донька князя Юлія Дмитровича Урусова (1841 — 13 серпня 1919), дійсного статського радника, і Ольги Іванівни Чернової (1852 — 13 серпня 1919). В шлюбі з княжною Марією Урусовою мали шестеро дітей:

  • граф Микола (18.11.1902, с. Круподеринці, Бердичівський повіт, Київська губернія—02.02.1985) — одружений з графинею Олександрою Миколаївною Остен-Сакен (1909—1989). В шлюбі мали сина Миколу (нар.1937) та доньку Софію (нар.1939)
  • граф Володимир (18/31.03.1904, с. Круподеринці, Бердичівський повіт, Київська губернія—27.08.1969, Рабат, Марокко) — архітектор, багатолітній голова парафіяльної асоціації «Російська Православна Церква в Марокко». Одружений з Катериною Андріївною Балашовою (нар.1905), в шлюбі мали трьох синів: Андрія (нар.1932), Миколу (1932—1933) та Олексія (1938—після 2010)
  • граф Олексій на прізвисько «Чуб» (09.10.1905—08.04.1993) — проживав в Касабланці (Марокко). Одружений з Марією-Луїзою Герман (1917—1980)
  • графиня Ольга (02.09.1907—08.12.1986) — заміжня за Володимиром Миколаєвичем Кожиним (29.03.1890—18.05.1980)
  • граф Павло (23.01.1909—18.04.1909)
  • граф Леонід (10.09.1911—18.01.1974) — священик з 1947 року, правив в церкві міста Бад-Гомбург (Німеччина). Освіту здобув у Франції, проживав в Німеччині[2]. Дружина — Алла Володимирівна Іонова (22.04.1908—13.01.1984), їхні діти: Дмитрій (нар.1934) — також став священиком (митрофорний протоієрей[3]), має двох доньок; Катерина (нар.1942) — в шлюбі Цурікова; Федор (нар.1944)

Примітки
  1. Именной Высочайший Указ // Подольские губернские ведомости. — 1911. — № 76. — 24 сентября. — С.1.
  2. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997 в 6 томах. Том 3. И — К. М.: «Пашков дом», 1999. — ISBN 5-7510-0169-9. — С.53. (рос.)
  3. Юбилей протоиерея Димитрия Игнатьева. Германская епархия Русской Православной Зарубежной Церкви Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine. (рос.)

Джерела
  • Воронкова Т. I. Ігнатьєв Олексій Миколайович // Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. — К., 2002. — С. 193—194.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.