Ігнатій Башнянський

Ігнатій Башнянський (хресне ім'я Іван; 29 серпня 1786, Пониковиця Мала — 1842, Тригір'я) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, доктор філософії, педагог, архімандрит.

Ігнатій Башнянський
Народився 29 серпня 1786(1786-08-29)
Пониковиця, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Габсбурзька монархія
Помер 1842
Тригір'я, Житомирський район
Країна  Габсбурзька монархія
 Російська імперія
Діяльність ієромонах, педагог
Alma mater Вільнюський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Титул архімандрит
Посада настоятель Володимирського василіянського монастиря
Термін 1827—1838
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рід Башнянські
Батько о. Миколай Башнянський
Мати Єва Шаніцька

Життєпис

Народився 29 серпня 1786 року в селі Пониковиця Мала Львівського округу Королівства Галичини і Володимирії (нині Пониковиця Золочівський район Львівської області) в сім'ї місцевого греко-католицького пароха о. Миколая Башнянського[1] і його дружини Єви з дому Шаніцька.[2] Початкову школу закінчив у Бродах, а гімназійні студії — у Збаражі.[3]

У 1804 році вступив до Василіянського Чину на новіціат у Почаївський монастир. Після річного новіціату навчався в Любарі та Кременці, а від 1808 року — у Віленському університеті, де вивчав фізику і математику та склав кандидатський іспит. У 1811 році отримав ступінь магістра філософії, науковий ступінь доктора філософії отримав 17 серпня 1825 року на підставі праці «O cieplicu i jego fenomenach z dołączeniem uwag o skutkach elektro-chemicznych». Педагогічну діяльність о. Башнянський розпочав у 1812 році в Любарі як професор математики і фізики, а в 1817—1819 роках виконував також обов'язки префекта. З того періоду походить його «Mowa na obchodzenie rocznicy wstąpienia na tron Aleksandra I do uczniów szkół lubarskich». Працював професором фізики і префектом також у василіянських школах в Овручі, Каневі та Умані. Близько 1827 року став настоятелем василіянського монастиря і шкіл у Володимирі-Волинському. За його стараннями були відновлені монастирські будівлі, знищені пожежею в 1833 році, за що генерал-губернатор Левашов відзначив його «похвальним листом».[3]

У 1834 році митрополит Йосафат Булгак іменував о. Ігнатія Башнянського архімандритом. У період трагічної ліквідації Унійної церкви в Російській імперії проявив непохитний характер і глибоку прив'язанність до католицикої віри. Перед 1839 роком був інтернований в Тороканському монастирі, звідки вивезений як «упорствующий» до Курська на сповідника до новоутвореного монастиря, призначеного для ченців-василіян, які відмовилися перейти на православ'я. Після закриття цього дому в 1842 році відправлено його на Волинь і утримувано під наглядом в Любарі і Тригорах (нині Тригір'я), де того ж року він закінчив життя. В історії Василіянського Чину о. Ігнатій Башнянський заслужив собі ім'я lumen Ordinis (світло Чину).[3]

Публікації
  • «Mowa pogrzeb. na uczczenie cnót ś. p. J. W. Tadeusza Czackiego Wizytatora trzech Gubernij, przez … prof. Szkoły Lubarskiej, naucz. fizyki, Filozofii magistra, 12. Lipca 1813 r.» (Кременець 1813)[4]
  • «Mowa przy rozpoczęciu rocznych nauk w Szkole powiatowej Lubarskiej d. 8. Septemb. miana» (Бердичів 1817)[5]
  • «Mowa na obchód rocznicy wstąpienia na tron Najj. Imp. Aleksandra I. do uczniów Szkoły powiat. Lubarskiej d. 12. Marca 1818 przez J. X…. prof. Szkoły, naucz. fiz.» (1818)[6]
  • X. Jgnacy Baszniańśki Prefekt Szkoły Humańskiej. Z Humaniu dnia 7 marca // Kurjer Warszawski., R.7, nr 117 (1 maja 1827). — S. 478 (подяка Олександрові Потоцькому полковникові російської армії за уфундування уманській василіянській школі друкарського пресу з літерами, площі під ботанічний город і дозволу брати рослини та насіння із Софіївки)

Примітки
  1. Ponikowica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 776. (пол.) (пол.)
  2. ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 4648: Метрична книга с. Пониковиця Мала про народження парафіян, арк. 6.
  3. Ks. Jozafat Skruteń ZSBW. Baszniański… — S. 351.
  4. Bibliografia Estreichera (пол.). Процитовано 21.02.2021.
  5. Bibliografia Estreichera (пол.). Процитовано 21.02.2021.
  6. Bibliografia Estreichera (пол.). Процитовано 21.02.2021.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.