Ігор Неверлі

Могила Ігоря Неверлі та його дружини Барбари на Військовому кладовищі на Повонзках, що у Варшаві.
Ігор Неверлі
Igor Newerly
Ім'я при народженні Ігор Абрамов
Псевдо Ежи Абрамов і Игорь Абрамов-Неверли
Народився 11 (24) березня 1903(1903-03-24)
хутір Звіринець, біля Біловежі
Помер 19 жовтня 1987(1987-10-19) (84 роки)
Варшава
Поховання Військові Повонзки
Громадянство Російська імперія →  СРСР →  Польща
Національність поляк
Діяльність письменник, журналіст, сценарист, прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка (1923) і Вільний польський університет
Мова творів польська
Роки активності з 1932
Жанр роман, повість, стаття і сценарій
Magnum opus Q11802453?
Членство Polish Writers' Uniond
Партія Польська об'єднана робітнича партія
Конфесія католицька церква[1]
Нагороди
 Ігор Неверлі у Вікісховищі

І́гор Неве́рлі (пол. Igor Newerly, справжнє ім'я та прізвище — Ігор Абрамов; * 11 (24) березня 1903(19030324), хутір Звіринець біля Біловежі, † 19 жовтня 1987, Варшава) — польський письменник, педагог і журналіст.

Життєпис

Ігор Неверлі народився в російсько-чеській сім'ї Миколи Абрамова — капітана 8-го Естонського піхотного полку, й Віри-Терези[2]. Її батько, Йозеф Неврлий, обіймав посаду великого ловчого при дворі російського імператора Миколи Другого.

З 1914 року Ігор проживав у Симбірську, де у 1920-му закінчив гімназію. У 1921–1923 роках вивчав юриспруденцію у Вищому інституті народної освіти імені Михайла Драгоманова (був виключений за погляди), а згодом — педагогіку на факультеті суспільних наук Вільного польського університету у Варшаві.

З 1918-го Неверлі був комсомолець, а у 1921-му разом із кількома приятелями вийшов із членів ВЛКСМ. Після заснування в Києві соціал-демократичного гуртка потрапив під арешт і був засланий до Одеси. 1924 року Ігор із другом надрукував листівки й розкинув їх біля одеської біржі праці, за що дістав кару — ще одне заслання. У Києві, на етапі до Соловецьких островів, він утік і невдовзі нелегально перейшов польсько-радянський кордон — через Горинь поблизу Острога. У 1925 залучився до прогресивної педагогічної діяльності, познайомившись із Янушем Корчаком. У 1926 році Неверлі став секретарем Корчака, а в 1932-му перейняв від нього посаду головного редактора часопису Mały Przegląd («Малий огляд»), яким керував до 1939 року. У той час секретарем редакції була його дружина Барбара Абрамова-Неверлі (в дівоцтві — Ярецька), з якою він оженився 14 квітня 1931 року. Син цього подружжя — прозаїк і драматург Ярослав Абрамов-Неверлі.

1932 року Ігор Неверлі дебютував як публіцист під псевдонімом Єжи Абрамов.

У 1943-му, під час німецької окупації, його як польського підпільника заарештували гестапівці, й до кінця війни Неверлі був в'язнем концентраційних таборів — Майданека, Освенцима, Оранієнбурга i Берґен-Бельзена.

1945 року Неверлі знову залучається до громадської, педагогічної й журналістської діяльності — бере участь у Робітничому товаристві друзів дітей і працює редактором молодіжного часопису Świat Przygód («Світ пригод»).

У 1947-му він вступив у Польську соціалістичну партію, a в 1948–1966 роках належав до Польської об'єднаної робітничої партії. Допомагаючи дисидентам, яких переслідувала влада ПНР, Неверлі фіктивно найняв Яцека Куроня як свого особистого секретаря.

Після війни Ігор Неверлі відігравав велику роль у житті літературного середовища. Він опікувався Гуртом молодих письменників, з 1964-го дві каденції поспіль був головою Варшавської організації Спілки польських літераторів. У квітні 1964 року став одним[3] із майже 600 підписантів Контрлиста польських літераторів — продиктованої тодішньою комуністичною владою відповіді на «Лист-34», у якому 34 польські письменники-дисиденти висловили протест проти цензури в ПНР.

З 1958 року й до кінця життя він проводив літні та осінні місяці в селі Згон, що у Вармінсько-Мазурському воєводстві. У хаті, яка належала йому й Зофії Лапіцькій, Неверлі написав «Узгір'я блакитного сну» та «Залишки після учти богів».

Творчість

Літературну кар'єру Ігор Неверлі розпочав у 1948 році напівдокументальною повістю «Хлопчина з Сальських степів» про життя й пригоди лікаря Володимира Дергачова. Прообразом головного героя був ветеринар Володимир Дегтярьов, з яким автор повісті перебував у концтаборі. У повісті «Архіпелаг відроджених людей», що вийшла 1950-го, йдеться про соціалістичне виховання молоді. Роман «Пам'ятка з фабрики „Целюлоза“» (1952) розповідає про життя Щенсного — заробітчанина, що в міжвоєнний час став комуністом. На основі цього твору Єжи Кавалерович спільно з автором написали сценарії двох фільмів — «Целюлоза» і «Під фригійською зіркою». Екранізовано також оповідання Ігоря Неверлі «Кастелянка» (1983). 1960 року письменник опублікував пригодницький роман «Лісове море». Роман «Живі зв'язки» (1966) — це записані в художній формі мемуари про Януша Корчака. Твори Ігоря Неверлі перекладено багатьма мовами.

Твори

Проза
  • 1948 Chłopiec z Salskich Stepów — «Хлопчина з Сальських степів»
  • 1950 Archipelag ludzi odzyskanych — «Архіпелаг відроджених людей»
  • 1952 Pamiątka z Celulozy — «Пам'ятка з фабрики „Целюлоза“»
  • 1960 Leśne Morze — «Лісове море»
  • 1966 Żywe wiązanie — «Живі зв'язки»
  • 1978 Rozmowa w sadzie piątego sierpnia, Warszawa, Czytelnik — «Розмова в саду п'ятого серпня»
  • 1985 Za Opiwardą, za siódmą rzeką…, Warszawa, Czytelnik, ISBN 83-07-01165-5 — «За Опівардою, за сьомою рікою»
  • 1986 Wzgórze Błękitnego Snu, Warszawa, Czytelnik, ISBN 83-07-01369-0 — «Узгір'я блакитного сну»
  • 1986 Zostało z uczty bogów, Paryż, Instytut Literacki, ISBN 2-7168-0085-5 (pierwsze wydanie) — «Залишки після учти богів»

Кіно
  • 1953 Celuloza — «Целюлоза» (сценарій, разом із Єжи Кавалеровичем)
  • 1954 Pod gwiazdą frygijską — «Під фригійською зіркою» (сценарій, разом із Єжи Кавалеровичем)
  • 1957 Król Maciuś I — «Король Мацюсь Перший» (сценарій, разом із Вандою Якубовською)
  • 1983 Kasztelanka — «Кастелянка» (діалоги)

Українські переклади
  • «Пам'ятка з фабрики „Целюлоза“», К., Радянський письменник, 1954
  • «Лісове море». К. Держлітвидав України, 1962
  • «Хлопчина з Сальських степів», К., Дніпро, 1965. Пер. В. Западний

Джерела
  • Michał Grynberg, Księga Sprawiedliwych (Book of the Righteous), Warsaw, PWN, 1993. (ill., ports., 766 pp.)
  • В. Вєдіна. «Ігор Неверлі». В кн. «Сучасні польські письменники», К., 1960
  • Н. Богомолова. «Игорь Неверли». В кн. «Писатели Народной Польши», М., 1976
  • Дуб імені Ігоря Неверлі в Біловезькій пущі

Нагороди і відзнаки
  • 1947 — Срібний Хрест Заслуги[4]
  • 1950 — Державна премія III ступеня за повість «Архіпелаг відроджених людей»
  • 1952 — Державна премія I ступеня за повість «Пам'ятка з фабрики „Целюлоза“»
  • 1954 — Орден Прапора Праці I класу[5]
  • 1955 — Медаль 10-ліття Польської Народної Республіки[6]
  • 1959 — Командорський хрест Ордена Відродження Польщі[7]
  • 1979 — Премія I ступеня голови Ради міністрів
  • Звання «Праведник народів світу»[8]

Примітки
  1. The Righteous Among the Nations Database
  2. Stanisław Łoza. Czy wiesz kto to jest?. Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej, Warszawa, 1938
  3. Dziennik Polski, rok XX, nr 111 (6303), 12 maja 1964 roku, s. 2
  4. Monitor Polski, poz. 685
  5. Monitor Polski, rok 1954, numer 112, pozycja 1564
  6. [Monitor Polski, 15.01.1955, nr 101, poz. 1400, str. 1630]
  7. Dziennik Polski, rok XV, nr 172 (4793), s. 9.
  8. Ігор Неверлі - Яд Вашем (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.