Ільник
І́льник — село в Україні, у Турківському районі Львівської області. Населення становить 1083 особи. Орган місцевого самоврядування — Ільницька сільська рада, до якої ще входять села Закіпці, Ліктів і Радич.
| село Ільник | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район/міськрада | Турківський район | ||||
| Рада | Ільницька сільська рада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1490 | ||||
| Населення | 1083 | ||||
| Площа | 2,1 км² | ||||
| Густота населення | 520 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 82544 | ||||
| Телефонний код | +380 3269 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°05′12″ пн. ш. 23°06′15″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
578 м | ||||
| Водойми | Стрий, Завадка, Фролич | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 82544, Львівська обл., Турківський р-н, с. Ільник | ||||
| Карта | |||||
  Ільник | |||||
 Ільник  Ільник | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Назва
Походження назви села точно невідоме. Існують різні версії :
- назва походить від потоку Ільник (притока Стрию);
- назва походить від дерева Ільм, згаданого у королівському привілеї графу[джерело?] Івану Волоху та його синам.
Перша письмова згадка про село датована 1490 роком.
Історія
У 1431 р. польський король Владислав ІІ Ягайло подарував (за військові заслуги) угорському графу Івану Волоху та його синам — Ходку, Занкові та Іванку — землі у Турківщині. Один із його синів, Іванко, осів у Ільнику, започуткувавши шляхетний рід Ільницьких.
Для розрізнення використовують прізвиська (придомки): Ільницький-Рибчич, Ільницький-Янінович, Ільницький-Занкович, Ільницький-Черчович, Ільницький-Сенюшкевич та ін.
У 1538-1539 рр. у Турківщині комісія польської королеви Бони провела ревізію земель та встановила остаточний розподіл місцевих сіл на шляхетські та королівські. За місцевою легендою, приводом до цього акту стала непокора одного із місцевих шляхтичів, Ільницького-Занковича, який відмовився допомогти королеві з ремонтом колісниці, за що поплатився життям. Водночас саме село комісія поділила на Ільник Королівський та Ільник Землянський.
Мартин Блажевський (Блажовський, ?—бл.1628), поет і перекладач початку XVII ст., представник роду шляхтичів Блажовських (прізвище походить від назви села Блажів, яке було їх дідичним володінням) гербу Сас, після молодих літ, які провів у боях, осів у своїх дідичних селах та Турківщині, зокрема, Ільнику[1].
1907-го від Турки до села вздовж річок Стрий та Завадка була прокладена 16,8-кілометрова вузькоколійна залізнична лінія (600 мм). Згодом приблизно в 1960-х роках вона була закрита.
На фронтах радянсько-німецької війни (1939—1945 рр.) боролись з німецько-нацистськими окупантами 172 жителі села, 37 з них загинули в боях, 84 — нагороджені орденами і медалями. 1957 року в селі встановлено обеліск пам'яті жертв війни.
У радянський період у селі діяли відділення радгоспу ім. XXIII з'їзду КПРС.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1929 осіб, з яких 957 чоловіків та 972 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1083 особи.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,63 % |
| російська | 0,37 % |
Символи села
Герб Ільника: у скошеному зліва на зелене і синє поле щиті — золоте дерево ільм. Герб і прапор Ільника розроблений директором школи Ільницьким Миколою Івановичем у 1995 році. Узгоджений 31 березня 2004 року сесією Ільницької сільської ради 4 скликання № 89.
Прапор Ільника: квадратне полотнище, що складається з двох рівновелииких смуг — верхньої зеленої та нижньої синьої, з кутів від древка до середини полотнища йде клин, розділений горизоньально на синій(верхній) і жовтій (нижній)трикутника. Зелене і синє поля герба і прапора символізують природні багатства села — ліси(зелене)і води (синє).
Герб і прапор села Ільник розробив директор школи Ільницький Микола Іванович.
Церква
Церква святої Параскеви Турківської постала у 1928-1933 рр. Мурована, споруджена за проектом львівського архітектора Олександра Пежанського. Розташована на цвинтарі посеред села. Хрещата в плані, споруджена в неукраїнському стилі. Орієнтована вівтарем на схід. Складається з широкої квадратної нави з прямокутними укороченими бічними раменами, гранчастого вівтаря з двома прямокутними захристіями по боках та прямокутного бабинця, оточеного з трьох сторін арковим підсінням. Нава увінчана цибулястою банею на світловому восьмериковому барабані та прикрашена такими ж меншими наріжними банями. Вівтар накритий п'ятисхилим дахом, бічні рамена — трисхилими, бабинець — двосхилим. Стіни муровані з тесаного каменю, нетиньковані, завершені профільним ґзимсом. Віконні прорізи різної форми, декоровані муруванням з тесаного каменю іншого ґатунку. Підсіння тиньковані і білені.
У Ільнику ще стоїть напівзруйнована каплиця Матері Божої Параманної (1932-1933 рр.).
Господарство
У радянські часи існував деревообробний цех, лісництво, п'ять магазинів і їдальня.
Соціальна сфера
Середня й початкова школи, народний дім на 200 осіб, дві бібліотеки, туберкульозне відділення районної лікарні, будинок побуту, відділення зв'язку.
Відомі люди
- Великанович Юрій Дмитрович — комуніст, співорганізатор Комсомолу Західної України, боєць інтернаціональної бригади, загинув 1936 року у громадянській війні в Іспанії.
- Вишотравка М. — депутат маріонеткових прорадянських Народних зборів Західної України.
- Вишотравка Петруня Пилипівна — депутат Верховної Ради УРСР.
- Ільницький-Занкович Іван — поручник УГА, військовий лексикограф.
- Ільницький Микола Миколайович (*23 вересня 1934) — український літературознавець, критик, поет, перекладач.
- Рибчич Ілля Йосипович — засновник модерної газовидобувної індустрії України; вчений-винахідник.
Примітки
- Nowak L. Błażewski (Błażowski) Marcin // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa]], 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 132; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304032910. (пол.)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела та посилання
- Воронко Б. Витоки шляхетських родів Турківщини (До історії походження Івана Волоха з Турки).
- Таланти Бойківщини /Упорядник П. Зборовський. — Львів: Камула, 2003.
- Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
- Лаба В. Історія села Ільник (від найдавніших часів до 1939 р.). — Львів, 2009.
- Pulnarowicz Wł. U źródeł Sanu, Stryja і Dniestru (Historia powiatu turczańskiego). — Turka, 1929.
- Ilnik Ziemiański // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 262. (пол.)
- Ilnyk Szlachecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». — S. 608. (пол.)
- Погода в селі Ільник
- Каплиця Матері Божої Параманної, 1932—1933
- Інформація про храми Турківського району на сайті РДА