Ільченко Олександр Єлисейович

Олександр Єлисейович Ільченко
Народився 4 червня 1909(1909-06-04)
Харків
Помер 16 вересня 1994(1994-09-16) (85 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР,  Україна
Діяльність письменник, журналіст, сценарист, громадський діяч
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська
Роки активності з 1929
Жанр сценарій і проза
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
 Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Єлисе́йович І́льченко (*4 червня 1909, Харків — †16 вересня 1994, Київ) — український письменник, сценарист. Батько сценаристки Наталі Ільченко.

Життєпис

Народився 4 червня 1909 року в місті Харкові в сім'ї залізничника.

В 1928–1931 роках навчався на літературно-лінгвістичному факультеті Харківського інституту народної освіти.

У 1937 році його батька, Єлисея Матвійовича, за доносом репресували, звинувативши у причетності до «організації українських буржуазних націоналістів». Він помер від голоду та обморожень в таборі на Тайшеті.

Під час нацистсько-радянської війни був спеціальним кореспондентом газети «Известия». Нагороджений медалями.

Могила Олександра Ільченка

Помер 16 вересня 1994 р. у Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49).

Творчість

Друкувався з 1929 року. Був членом Спілки письменників України.

Автор химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця», повісті «Петербурзька осінь», п'єси «Завтра вранці» тощо, сценаріїв художнього фільму «Роман і Франческа» (1961) та документальної стрічки «Шахтарі Донбасу» (1950).

Роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» з 1958 по 1985 рік виходив чотири рази, а до 75-ліття автора він побачив світ у російському перекладі в Москві, з ілюстраціями Юрія Логвина.

У доробку О. Ільченка також повісті «Італійське каприччо», «Звичайний хлопець», «Солом'яна рукавичка», кіносценарії, п'єси, оповідання.

Працюючи в журналі «Україна» (1943 року в Москві, а потім у Києві), активно виступав з нарисами і публіцистичними статтями.

Література
  • Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.243-244;
  • Українська літературна енциклопедія. Т.2. К., 1990. — С.309—310;
  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.303;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.551.
  • В журналі «Перець» № 12 за 1984р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 75-річчю митця.[1]

Примітки
  1. Журнал перець 1984 12. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.