Імаї Тадасі

Тадасі Імаї народився 8 січня 1912 року в токійському районі Шібуя; його батьком був священик буддійського храму, що дав синові традиційне виховання. Навчався на історика в Токійському університеті[5][6], проте в цей період також захопився ідеями марксизму та вступив до лав молодіжної комуністичної організації; участь в радикальних акціях привела до його декількох арештів і, урешті-решт, позбавила його можливості закінчити освіту[9]. Згодом Тадасі Імаї став членом компартії Японії.

У 1935 році Імаї почав діяльність в кіно на позиції помічника режисера в J.O. Studio, що було, принаймні, частково вимушеним заходом через більші труднощі влаштуватися в інші місця через неблагонадійність[5][6]. Власна режисерська робота Імаї розпочалася з 1939 року, в період Другої світової війни, і її початок включав декілька кінофільмів на замовлення, що мали націоналістичну спрямованість і суперечать власним переконанням режисера.

Перші його значимі стрічки Імаї з'являються після 1950-го року, починаючи зі знятого на заснованій Імаї кіностудії «Сінсей ейга» фільму «А все-таки ми живемо!» (1951) — першої японської кінострічки, знятої незалежно від великих студій з великим капіталом[10][11] і роблячи його відомим, незважаючи на цензуру та спроби заборонити творчість Імаї як комуністичну пропаганду, як в самій Японії, так і за її межами, включаючи СРСР[12].

Багато фільмів Імаї присвячені тій або іншій гострій соціальній проблемі країни. Згаданий вище фільм «А все-таки ми живемо!» співчутливо оповідає про долю безробітного, що з усіх сил намагається забезпечити сім'ю хоча б жменькою рису, засуджуючи сучасний йому японський режим[12][13]. Трисерійна кстрічка «Каламутний потік» (1953—1954) і частково «Повість про жорстокість бусідо» (1963) показують жорсткість і жорстокість японської феодальної системи[11]. Низка фільмів носить антивоєнний характер.

Стрічка «Морок посеред дня» (1956) взагалі є прикладом втручання кінематографіста в політичну боротьбу, викриваючи реальний сфабрикований поліцією для компрометації робітничої молоді процес проти чотирьох молодих робітників, звинувачених у пограбуванні й убивстві літнього подружжя, і зігравши вирішальну роль для його закриття та звільнення несправедливо звинувачених[13].

Вважається, що творчість Тадасі Імаї зазнала значного впливу італійських неореалістів, зокрема, Вітторіо де Сіки[11]. В той же час багато критиків відмічали, що його творчість ніколи не виізнялася особливою сентиментальністю, називаючи його стилістику «наканай- реалізмом» («реалізмом без сліз»). Творчий почерк Імаї частенько характеризується як грубуватий, позбавлений послідовності та «стилю»[11][14], проте це ті ж самі елементи, які надають його фільмам відчуття чесності, щирості й природності, якими він відомий. Принципово соціально-орієнтовані фільми Імаї особливо популярні серед критиків і глядачів, що відкидають естетично-стилістичну творчість режисерів «Нової хвилі»[11].

Тадасі Імаї помер 22 листопада 1991 року в місті Сока, невдовзі після закінчення зйомок свого останнього фільму «Війна і юність»[11].

Трисерійна кінострічка «Річка без мосту» (1969) за однойменним романом Суе Сумії була включена японською кінокритикою до числа найкращих десяти фільмів року[15]. Низка фільмів Імаї була відзначена ще престижнішими професійними та фестивальними кінонагородами та номінаціями:

Нагороди та номінації Тадасі Імаї[16]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія Майніті
1947	Найкращий режисер	Вороги народу	Нагорода
1951	Найкращий фільм	Ми ще зустрінемося	Нагорода
1954	Найкращий фільм	Каламутний потік	Номінація
	Найкращий режисер		Нагорода
1957	Найкращий фільм	Морок посеред дня	Номінація
	Найкращий режисер		Номінація
1958	Найкращий фільм	Рис	Нагорода
	Найкращий режисер	Рис Повість про чисте кохання	Нагорода
1960	Найкращий фільм	Кіку та Ісаму	Нагорода
1992	Спеціальна нагорода за сукупність робіт		Нагорода
Премія Kinema Junpo
1951	Найкращий фільм	Ми ще зустрінемося	Нагорода
1954	Найкращий фільм	Каламутний потік	Нагорода
1957	Найкращий фільм	Морок посеред дня	Нагорода
	Найкращий режисер		Нагорода
1958	Найкращий фільм	Рис	Нагорода
	Найкращий режисер		Нагорода
1960	Найкращий фільм	Кіку та Ісаму	Нагорода
	Найкращий режисер		Нагорода
Премія «Блакитна стрічка»
1951	Найкращий фільм	Ми ще зустрінемося	Нагорода
	Найкращий режисер		Нагорода
1954	Найкращий фільм	Каламутний потік	Нагорода
	Найкращий режисер	Морок посеред дня	Нагорода
1957	Найкращий фільм	Морок посеред дня	Нагорода
	Найкращий режисер		Нагорода
1958	Найкращий фільм	Рис	Нагорода
	Найкращий режисер	Рис Повість про чисте кохання	Нагорода
1960	Найкращий фільм	Кіку та Ісаму	Нагорода
Каннський міжнародний кінофестиваль
1954	Гран-прі кінофестивалю	Каламутний потік	Номінація
1957	Золота пальмова гілка	Рис	Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1958	Золотий ведмідь	Повість про чисте кохання	Номінація
	Срібний ведмідь за найкращу режисуру		Нагорода
1963	Золотий ведмідь	Повість про жорстокість бусідо	Нагорода
Монреальський кінофестиваль
1991	Приз екуменічного журі	Війна і юність	Нагорода
Кінопремія Nikkan Sports
1991	Спеціальна нагорода за сукупність робіт		Нагорода
Премія Японської академії
1992	Премія за життєвий внесок		Нагорода

• ИМАИ, Тадаси // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 596-597 (рос.)