Імперія терору

Зміст літературно-художнього видання становлять популярно написані архівні розвідки, нариси та статті, ілюстровані світлинами. Книжка складається з двох частин.

Перша — «Розсекречена правда» — розповідає про жорстоке нищення в СРСР у 1920—1930-х роках інтелектуальної еліти нації. Національне «розстріляне відродження» уособлюють політв'язні Соловків, митці Павло Филипович, Михайло Яловий, Валер'ян Поліщук, Ґро Вакар, Євген Черняк, Борис Пилипенко та інші. Тут вміщено й статті про страченого 1934 року в Києві поета Олексу Влизька та розстріляних 1937 року українців-політв'язнів Петра Демчука, Володимира Удовенка, Миколу Ерстенюка, Григорія Марченка. А також уперше надруковано листи з Соловків Михайла Хижняка, який до арешту співпрацював з ДПУ. Автор широко використовує цитати зі справ оперативної розробки в'язнів — з розсекречених агентурних повідомлень, меморандумів та інших документів репресивних органів. Тут вміщено також статтю «Проща-2014 — з молитвою за Україну та її героїв» — це розповідь про вшанування пам'яті убієнних на теренах України. Прочани «Соловецького братства», до яких належить і автор книжки, відвідали місця злочинів (розстрілів), вчинених тоталітарним режимом на Київщині, Вінниччині, Івано-Франківщині, Волині… Громадськість ушанувала також полеглих учасників Української революції 1917—1921 років, жертв Голодомору-геноциду та Великого терору.

Друга — «Український „список Сандармоху“» — це вперше виданий друком доповнений список соловецьких в'язнів-українців і осіб, чиї долі пов'язані з Україною, розстріляних в урочищі Сандармох 27.10. — 4.11.1937 року (короткі життєписи 287 жертв масових розстрілів).

У книжці є також вкладка-фотоальбом кольорових авторських світлин — знімки з прощі-2014, що проходила територією України (Київ, Вінниця, Меджибіж, Тернопіль, Дем'янів Лаз та ін.), світлини з Биківні (2015), Сандармоху (2006—2008, 2020). Книжка має іменний покажчик і список скорочень. Призначена для всіх, хто цікавиться історією, її маловідомими сторінками.

• …Сергієва творчість у царині новітньої історії — актуальна, а його зусилля у вихованні національної пам'яті можна сміливо прирівняти до «зброї масового ураження», спрямованої проти ворожої пропаганди в інформаційній війні.<…>
  Автор з перших рядків ступає у слід «Соловецького реквієму» — книжки, що стала magnum opus митця, його значущим внеском у формування та збереження історичної пам'яті.
  Проаналізувавши віднайдені документальні джерела, письменник-дослідник уперше видав друком у прикінцевій частині «Імперії…» істотно доповнений «Український „список Сандармоху“». Це стислі життєписи 287 земляків з великого соловецького етапу 1937 року (загалом упродовж п'яти ночей тоді розстріляли, як відомо, 1111 осіб). «Список…», який склали історики ще два десятиліття тому, тривалий час залишався неповним і потребував доопрацювання. Сергій виконав цю копітку роботу якнайкраще: перевірив і уточнив архівні дані, доповнив новими фактами, усунув прикрі хиби. І тепер оновлений довідковий матеріал у його свіжій збірці — аж ніяк не конкурент публіцистиці. Це важлива, органічна частина історичної книжки. Як доречні в ній іменний покажчик і список скорочень — про культуру видання автор належно подбав.<…>
  Крім того, в літературній новинці читач знайде силу цитат з різних джерел. Уривки текстів підтверджують авторські думки, ілюструють його бачення подій і трактування фактів — як Великого терору, так і гібридної війни. Публіцист проводить історичні паралелі й не випускає з уваги тяглість теми народовбивства — нагадує про неї в часи відсічі збройного нападу на Україну. Тому слова про агресію, окупацію, кремлівського «фюрера» зустрічаємо в низці творів збірки.<…>
  На мою думку, цілком логічно буде, якщо найбільша творча спілка країни цієї осені подасть заявку для участі нового книжкового видання «Імперія терору» в конкурсі на здобуття щорічної премії Президента України «Українська книжка року» — в номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства». (Валерій Макеєв, правозахисник, лауреат Премії ім. Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва)[2].
• На чільній сторінці нової книжки читаємо: «Усім, кому „трійка“ сказала „помри“, але Трійцею велено — „бути“, присвячується».
  Уважний читач помітить: ця посвята є й у збірці «Соловецький реквієм», виданій у Києві 2013 року (до речі, її свого часу творча спілка журналістів висувала на здобуття Шевченківської премії)…<…>
  Автор повторив напис-посвяту цілком свідомо, бо літературна новинка водночас і твір самостійний, і компонент двокнижжя. Тема, стиль та певні елементи художнього оформлення обох видань дуже схожі між собою. Як розповів кореспондентові «Голосу України» пан Сергій, в оформленні він використав, приміром, оригінальні колонтитули — зображення шматків табірного колючого дроту. Нестандартно розмістив на обкладинках і назви книжок: хрестом і стрілкою в небо — як у стовпців коло ям Сандармоху. Насправді «Імперія терору», каже автор, це не лише про минуле, це й про сьогодення, бо методи імперії залишаються тими самими. Загарбництво й агресія — це її родове, в чому знов і знов переконуємося. (Марина Кривда. Голос України)[3].
• Для нинішнього режиму в Росії нагадування про Сандармох незручні, тому Москва намагається будь-що змінити змістовну сутність трагічних подій, пов'язаних з таємними стратами в цьому урочищі. Зроблене Сергієм Шевченком — додатковий вагомий аргумент у боротьбі за збереження пам'яті не тільки про українське репресоване відродження, а й про жертв політичного терору, спрямованого проти інших національностей колишнього СРСР. (Олександр Христенко, журналіст, краєзнавець. Вектор ньюз)[4].
• Книжка «Імперія терору» написана популярно, живою, образною мовою, видана на високому художньо-поліграфічному рівні, як, власне, й усе тематичне двокнижжя, — зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко. — Автор подбав про тяглість важливої теми, актуалізує її в часи гібридної війни… така література, безумовно, на часі, вона поглиблює знання про нашу країну, її народ та історію" (Пресслужба НСЖУ)[5].

«Звичайний інженер пролетарського походження писав у 1934—1935 роках незвичайні листи можновладцям. Серед адресатів — нарком внутрішніх справ СССР Генріх Ягода, всесоюзний староста Михайло Калінін та навіть сам „Великий Вождь усього світу й народів СССР“ Йосип Сталін.

Інженер сидів на Соловках. Тамтешню виправну установу можна теж назвати незвичайною, а можна — звичайною, бо в 30-х роках минулого століття в червоній імперії концтабори не вважали дивиною. Дивним був зміст листів, які політв'язень писав російською мовою і починав словами: закрытое — секретное письмо або совершенно секретно. Мешканець Савватіївського ізолятора Михайло Хижняк наївно сподівався, що листи ляжуть на стіл особам, яким адресовані. Але папери лягали в табірну справу в'язня. А справа та й досі „припадає порохом“ поблизу Білого моря — на архівній полиці в Архангельську.

Наприкінці 1990-х автор цієї статті мав нагоду поїхати в експедицію до Біломор'я. У місті, названому колискою російського флоту, ознайомився з десятками томів документів архівосховища Регіонального управління Федеральної служби безпеки Росії по Архангельській області. Згодом подався в такі самі дослідницькі вояжі до Карелії — у Петрозаводськ. А вже 2012-го, вирушаючи з Києва в чергову подорож на північ РФ до меморіалів жертвам політичного терору, автор-дослідник не доїхав навіть до російського кордону. На пропускному пункті в Новій Гуті білоруський „памежнік“ повідомив: „Вам заборонено в'їзд у Російську Федерацію“. Другий служивий скоса поглянув на „персону нон ґрата“ й принагідно спитав: „А проти Білорусі ви нічого не скоїли?“ Тож мусив стисло викласти власну версію надмірної „уваги“ російських спецслужб до творчої людини: якщо хтось описує репресії в СССР, досліджує корені політичного терору — це дратує Луб'янку. Прикордонник змовчав. А колеги-журналісти радили писати до Москви: „Вимагайте у Кремля пояснень, захищайте свої права!“

Про які людські права говорити з Кремлем?!

Почитаймо лист політв'язня Хижняка до чекіста Ягоди — цей документ як у краплині води відбиває правду життя тієї держави, найгірші риси якої успадкувала нинішня Московія. Можна далі розвивати тему, а можна просто дати слово маркантним архівним матеріалам — промовистим і переконливим, у яких совєтська дійсність без прикрас. Лист публікую вперше, тож основні особливості його мови і стилю зберіг» (зі статті «Михайло Хижняк: драма залаштункового життя»[6]).

• Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021.
• Марина Тепленко. «Імперія терору» — книжка, яку не назвеш мрією окупанта / Культура і життя, № 9/10, 14—28.05.2021. — С. 6—7.

• Сергій Шевченко. Правди сила нездоланна. Журналіст України № 9(400). Вересень 2015. Процитовано 08 лютого 2022.
• Олександр Христенко. Пам'ять народу в книжці «Імперія терору». vectornews.net. 1 березня 2021. Процитовано 08 лютого 2022.
• Марина Кривда. Книжка не лише про минуле, а й про теперішнє. www.golos.com.ua. 26 березня 2021. Процитовано 08 лютого 2022.
• Марина Тепленко. «Імперія терору» — книжка, яку не назвеш мрією окупанта. www.mediafond.com.ua. 24 травня 2021. Процитовано 08 лютого 2022.
• Нові книжки — подарунки журналістів бібліотекам. Сайт НСЖУ. 13 січня 2022. Процитовано 08 лютого 2022.