Яловий Михайло Омелянович

Михайло Яловий народився 1895 р. в селі Дар-Надежда Костянтиноградського повіту Полтавської губернії в сім'ї волосного писаря. Окрім Михайла, в сім'ї було ще двоє синів — Костянтин і Григорій. Середню освіту здобув у Миргородській гімназії, по закінченні якої 1916 р. вступає на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Тут він повністю поринає в революційну діяльність, ставши членом однієї з найвпливовіших у тогочасному політичному житті партії соціалістів-революціонерів.

Від початку Лютневої революції повертається до Костянтинограда, де очолює революційний комітет. Пізніше він увійде до складу виконкому Костянтиноградської ради робітничих і солдатських депутатів. Після виокремлення в 1918 р. лівого крила українських есерів в окрему партію («боротьбистів») Яловий стає одним із найпомітніших її діячів. Бере активну участь у виданні газети «Боротьба» та «Селянська біднота» (в останній згодом обіймає посаду головного редактора). Приблизно у цей самий період він працює також редактором газети «Селянин і робітник» інструкторсько-агітаційного поїзда Голови ЦВК України Григорія Петровського. Він провадить активну підпільну роботу в Одесі та на Херсонщині, зорганізовує боротьбу з німецькими окупаційними військами, гетьманцями. 1919 р. в складі делегації «боротьбистів» відвідує Галичину.

1920 р. вступає до КП(б)У. Деякий час Яловий перебуває в Москві як представник українського уряду. 1921 р. разом із Михайлем Семенком та Василем Олешком засновує «Ударну групу поетів-футуристів», 1925 р. разом із Олексою Слісаренком та Миколою Бажаном переходить до «Гарту», але вже наприкінці цього року спільно з Олесем Досвітнім, Миколою Хвильовим, Майком Йогансеном, Олексою Слісаренком, Миколою Кулішем, Аркадієм Любченком, Остапом Вишнею, Юрієм Смоличем, Петром Панчем, Іваном Дніпровським, Олександром Копиленком, Григорієм Епіком, Іваном Сенченком, Василем Вражливим та іншими створює власну Вільну Академію Пролетарської Літератури, ставши її першим президентом.

Пізніше Ялового, Досвітнього та Хвильового виключили із ВАПЛІТЕ з метою збереження організації, але врешті-решт організація також мусила «добровільно» саморозпуститися. Михайла Ялового було заарештовано (точних відомостей немає) в другій половині квітня 1933 р. 31 травня 1933 р. його виключили з лав КП(б)У за контрреволюційну діяльність. Ялового було звинувачено в шпигунській діяльності, «шумськізьмі» та підготовці замаху на Павла Постишева й засуджено до 10 років виправно-трудових таборів. На засіданні особливої трійки УНКВД Ленінградської області справу було переглянуто повторно й за рішенням від 9 жовтня 1937 р. Ялового було засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох під Медвеж'єгорськом (Карелія). 19 червня 1957 р. вирок було скасовано за «відсутністю складу злочину».

Літературну діяльність Михайло Яловий розпочав у 1918 р. 1919 р. в газеті «Селянин і робітник» під прибраним ім'ям Михайло Красний публікуються його агітаційні поезії, а 1920 р. в газеті «Селянська біднота» друкується казка для дорослих «Треба розжувати». Результатом дворічної співпраці з футуристами стала збірка поезій «Вéрхи» (1923), яка здобулася на неоднозначну оцінку критики. В 1923–1926 рр. Яловий майже повністю присвячує себе публіцистиці. Саме в цей період з'являються статті про Михайля Семенка, Гната Михайличенка, Василя Чумака, Андрія Заливчого, деякі питання літературної дискусії.

1925 р. в журналі Всесвіт друкується оповідання «Три зради», а 1929 р. виходить найвідоміший твір Ялового, написаний у романтичному ключі роман «Золоті лисенята». Роман мав неабияку популярність і виходив двічі поспіль 1929 р. (3000 прим.) та 1930 р. (5000 прим.).

Також Михайло Яловий випробував свої сили і в драматургії, в результаті чого з'явилася комедія «Катіна любов, або будівельна пропаганда» (1928). Окрім того він також автор сценарію українського фільму «Василина» (за повістю Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка», 1928) та «Пух і прах» (1929) а також двох перекладів з німецької: вірш Йоганеса Бехера «Берлін» та Альфреда Ліхтенштайна «Дощова ніч».

• Треба розжувати. — 1920.
• Вéрхи. — Київ—Москва—Берлін : Ґольфштрем, 1923. — 48 с.
• Катіна любов, або будівельна пропаганда. — Харків, 1928. — 108 с.
• Золоті лисенята. — Харків : Книгоспілка, 1929. — 268 с. (2-ге вид. — Х. : Книгоспілка, 1930. — 234 с.)
• Вибрані твори / упорядкування, передмова, примітки та коментарі Олександра Ушкалова. — Київ : Смолоскип, 2007. — 531 с. (ISBN 966-8499-46-8)

• Герасимова Г. П. Яловий Михайло Омелянович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 734. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Яловий Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Майстренко Іван. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Едмонтон, 1985.
• Ушкалов Олександр. Драстуй, Юліане Шпол! // Юліан Шпол. Вибрані твори. — Київ : Смолоскип, 2007.
• Ушкалов Олександр. Золоті лисенята повертаються // Юліан Шпол: життя і творчість. — Харків : Майдан, 2012.]

• Яловий Михайло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2124-2125. — 1000 екз.
• Бібліотека української літератури (Біографія)
• Українське життя в Севастополі

• «Золоті лисенята» в Електронній бібліотеці української літератури