Інесе Вайдере

Політична кар'єра

Роль у національній політиці

Вайдере була державним міністром з питань навколишнього середовища в Кабінеті міністрів Кріштопанса з 1998—1999 рр., заступником міського голови Риги з 2001—2002 рр.[3] і членом Сейму Латвії з 2002—2004 р.[4]

Депутат Європарламенту, 2004 — нині

Інесе Вайдере була обрана в Європейський Парламент у 2004 році зі списку За Батьківщину і свободу / РННЛ і була в групі Союзу за Європу Націй. У 2009 році вона була обрана зі списку Громадянського Союзу та була з групою Європейської народної партії.

Між 2004 та 2014 роками Вайдере була членом Комітету у закордонних справах Європейського Парламенту та Підкомітету Європейського Парламенту з прав людини. У 2013 році вона підготувала звіт парламенту про вплив фінансової та економічної кризи на права людини, яка закликає ЄС допомогти країнам, що розвиваються, створити схеми соціального захисту.[5]

У 2014 році Вайдере зайняла 6-е місце у списку Єдності.[6] Єдність виграла 4 місця в Європейському Парламенті Латвії, і вона не була обрана. Однак перший кандидат, обраний до списку, Валдіс Домбровскіс, став Європейським комісаром з економічних і монетарних справ і євро 1 листопада 2014 року і перестав бути депутатом Європарламенту. Вайдере, як наступна у списку Єдності, замінила його у парламенті.[7]

Вайдере в даний час є членом Комітету з питань бюджетів Європейського Парламенту. Окрім завдань комітету, вона є членом Міжгрупи Європейського Парламенту з питань доброчесності (прозорість, боротьба з корупцією та організованою злочинністю)[8] та Міжгрупи Європейського Парламенту щодо цифрового порядку денного.[9]

Політична позиція

Вайдере є підписантом Празької декларації про європейське сумління та комунізм.[10]

У 2015 році ЗМІ повідомили, що Вайдере включено до російського чорного списку видатних людей з Європейського Союзу, яким не дозволено в'їжджати в країну.[11][12]

Нагороди

Примітки

  1. http://www.europarl.europa.eu/meps/en/28617
  2. https://www.europarl.europa.eu
  3. Inese Vaidere. Unity. Процитовано 17 листопада 2014.
  4. Inese Vaidere. Saeima. Процитовано 17 листопада 2014.
  5. Olivier De Schutter and Magdalena Sepúlveda (January 16, 2013), The EU's most promising export European Voice.
  6. European Elections 2014. Central Election commission of Latvia. Процитовано 17 листопада 2014.
  7. History of parliamentary service. European Parliament. Процитовано 17 листопада 2014.
  8. Members of the European Parliament on Integrity (Transparency, Anti-Corruption and Organized Crime) European Parliament.
  9. Members European Parliament Intergroup on the Digital Agenda.
  10. Prague Declaration: Selected signatories. Institute for Information on the Crimes of Communism. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 10 травня 2011.
  11. Laurence Norman (May 30, 2015), Russia Produces Blacklist of EU People Banned From Entering Country Wall Street Journal.
  12. European Union anger at Russian travel blacklist BBC News, May 31, 2015.
  13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1057/2008. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 8 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.