Інтервенція (фільм)

Безліч історій відбувалося в Одесі, коли до неї потрапила сила-силенна західних солдатів під час Першої світової війни. Вони освоювалися на незнайомій землі, а оточення охоче з ними взаємодіяло. Старому місту було чим їх здивувати, так само, як і жителям. Іскрометна комедія, яка довго не могла пройти цензуру в СРСР.

Після гучного успіху «Республіки ШКІД» режисерові Геннадію Полокі в січні 1967 року була доручено зняти фільм за п'єсою Льва Славіна «Інтервенція», до того часу вже стала класикою радянської драматургії. Як розповідав сам режисер, «запеклий штампами, накопиченими нашим „офіціозним кінематографом“ у фільмах про громадянській війні», він в одному з інтерв'ю закликав «відродити традиції театру і кіно перших років революції, традиції балаганних, вуличних, скомороських уявлень».

Акторів Геннадій Полока не запрошував: «добровольці», готові взяти участь в експерименті, приходили самі — Юрій Толубієв, Юхим Копелян і багато інших. Одним з перших прийшов Всеволод Абдулов; його проба на роль Жені Ксідіаса виявилася невдалою, в результаті цю роль зіграв Валерій Золотухін; однак саме Абдулов рекомендував режисерові зовсім невідомого йому в той час Володимира Висоцького.

Ініціатори екранізації п'єси Л. Славіна приурочували фільм до 50-річчя Жовтневої революції, але робота затягнулася, і закінчений він був тільки в червні 1968 року.

Фільм, стилізований під театральні вистави початку 20-х років, в тому числі постановки Всеволода Мейєрхольда, про яких нагадує афішна тумба на початку, знімався під робочою назвою «Інтервенція», але вже в процесі монтажу був перейменований в «Велич і падіння будинку Ксідіас».

Однак у листопаді 1968 року голова Держкіно О. В. Романов наклав на нього заборону: «Фільм „Велич і падіння будинку Ксідіас“ є очевидною творчою невдачею кіностудії „Ленфільм“ та режисера Г. Полоки, що не зуміли знайти точного художнього рішення картини і тим самим допустили серйозні ідейні прорахунки».

За деякими свідченнями, фільм Полоки не сподобався не тільки партійним чиновникам, а й автору п'єси Льву Славіну.

Намагаючись врятувати фільм, знімальна група звернулася з листом до Л. І. Брежнєва; через багато років Г. Полока стверджував, що автором листа був В. Висоцький.

Відповіді на лист не було; лише в 1987 році фільм був знятий з полиці і випущений в прокат.

• Володимир Висоцький — Бродський, він же Мішель Воронов (в деяких епізодах озвучував Олексій Булдаков
• Валерій Золотухін — Женя Ксідіас
• Ольга Аросєва — мадам Ксідіас
• Гелена Івлієва — Санька-квіткарка
• Юфим Копелян — Филіп, кримінальний авторитет
• Руфіна Ніфонтова — мадам Токарчук, нальотчиця
• Володимир Татосов — Імерцакі, картковий шулер
• Юрій Толубієв — Соломон Шустер, аптекар
• Юлія Буригіна — Жанна Барб'є, комуністка
• Валентин Буров — Бондаренко, більшовик
• Валентин Гафт — Довгий, французький солдат
• Марлен Хуцієв — головнокомандувач
• Георгій Штиль — Марсіаль, французький солдат
• Микола Дупак — капрал Барбару
• Андре Сеголо — Алі, сенегалець, солдат французьких колоніальних військ
• Станіслав Соколов — лейтенант Бенуа
• Юрій Родіонов — Селестен, французький солдат
• Сергій Юрський — маски (аристократ, спекулянт, дама півсвіту і білогвардієць)

Решта акторів в титрах вказані як виконавці епізодичних ролей:

• М. Дворкін
• А. Іванова
• Анатолій Королькевич — конферансьє
• Юрій Катін-Ярцев — мосьє Золотницький, заслужений «ведмежатник» (фахівець зі злому сейфів)
• Борис Лескін — підприємець
• Юрій Мальцев
• Микола Мартон — капітан Симон
• Олександр Масарський — Нестор
• Олексій Миронов — нальотчик
• Валентин Мультатулі
• Марк (Михайло) Нікельберг
• Олександр Орлов — конферансьє
• Павло Панков — переводчик
• Павло Первушин — Степан
• Юрій Погребничко — французький солдат
• Валерій Родченко
• Галина Рибак — куплетістка
• Юрій Ричков — Петя
• Сергій Сібель — Степіков
• Борис Січкін — куплетист-чечоточник (виконує пісню «В Валіховському провулку»)
• В. Ткачов
• Михайло Уржумцев — французький солдат
• Микола Федорцов — Гастон
• Анатолій Шагінян
• Анатолій Шведерський — полковник Несвицький
• Євген Шифферс — Полоки, полковник контррозвідки
• Михайло Щеглов

• Режисер-постановник: Геннадій Полока
• Оператори: Володимир Бурикін, Євген Мезенцев
• Художник: Михайло Щеглов
• Композитор: Сергій Слонімський
• Текст пісень: Володимир Висоцький
• Звукооператори: Лев Вальтер, Елеонора Казанська
• Диригент: Лео Корхін
• Режисери: Євген Мезенцев, В. Сергієв, В. Степанов
• Монтаж: Г. Корнілова, Зінаїда Шейнеман
• Костюми, художник-декоратор: Валерій Юркевич
• Директора: С. Рабинов, В. Семенець