Іриней Вігоринський

Іриней Вігоринський (порт. Irineu Vihorenskei; справжнє прізвище Крутій, хресне ім'я Йосиф, також Осип; 4 квітня 1893, с. Боляновичі — 4 березня 1969, м. Прудентополіс, Бразилія) — український церковний діяч у Галичині і в Бразилії, ієромонах-василіянин, педагог, редактор; перед вступом до монастиря — поручник австро-угорської армії і сотник Української Галицької Армії.[1]

о. Іриней Вігоринський, ЧСВВ
о. Іриней Вігоринський, ЧСВВ
Народився 4 квітня 1893(1893-04-04)
Боляновичі, Мостиський район, Львівська область, Україна
Помер 4 березня 1969(1969-03-04) (75 років)
Прудентополіс, Парана, Бразилія
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польська Республіка
 Німеччина
 Бразилія
Діяльність ієромонах, письменник, редактор, педагог
Alma mater Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі і Львівська духовна семінарія Святого Духа
Військове звання Сотник УГА
Конфесія Українська греко-католицька церква

Життєпис

Народився 4 квітня 1893 року в селі Боляновичі Мостиського повіту Королівства Галчини та Володимирії Австро-Угорщини (нині Мостиський район Львівської області). Закінчив шість класів Перемишльської української державної чоловічої гімназії.[2] З вибухом війни у 1914 році був мобілізований до австро-угорської армії: воював на італійському, французькому і російському фронтах, отримав звання оберлейтенанта (поручника). Після розпаду Австро-Угорщини перейшов до Української Галицької Армії, де у званні сотника[3] воював проти поляків на заході України і проти більшовиків на Наддніпрянщині, після т. зв. «чотирикутника смерті» потрапив у польський полон (1920—1921).[4]

Звільнившись із полону, 19 травня 1921 року вступив до Василіянського Чину на новіціат у Крехівський монастир. На облечинах отримав ім'я Іван. Перші обіти склав 14 січня 1923 року. Вивчав філософію у Лаврівському та Кристинопільському монастирях, а богослов'я у Львівській духовній семінарії (1924—1927). 17 січня 1926 року склав вічні обіти, під час яких змінив монаше ім'я на Іриней. Священничі свячення отримав 25 липня 1926 року з рук митрополита Андрея Шептицького.[5]

Після висвячення отримав призначення на професора василіянських студентів гуманістичних курсів у Лаврівському монастирі, де упродовж 1927—1930 років викладав німецьку мову і літературу, загальну історію та історію України. Працював у читальнях «Просвіти» в Лаврові та околицях. Змінив тоді прізвище на Вігоринський[6], щоб уникнути постійних переслідувань польської влади, яка знала його як сотника української армії. У 1930—1933 роках був сотрудником та катехитом у Жовкві, потім коротко у Гошівському монастирі, а навесні 1934 року переїхав до Улашківського монастиря, де був сотрудником до 1937 року. У 1937 році самовільно перейшов до монахів Студійського Уставу в Унівську лавру, але у 1939 році знову повернувся до василіян. Із початком німецько-радянської війни у 1942 році їздив на схід і північ України: у Харків, Київ, Житомир, Рівне, Хмельницький з метою започаткувати душпастирські станиці між розсіяними по цих містах греко-католиками. Зазнав переслідування від гестапо, встиг виїхати на Захід і до Відня, а 1947 року до Рима і там від Головної управи ЧСВВ отримав призначення до Бразилії. У Бразилії працював редактором тижневика «Праця» і календарів «Праці» та місячника «Український Місіонар в Бразилії».[5]

Помер 4 березня 1969 року у м. Прудентополіс[7] і був похований на Прудентопільському василіянському цвинтарі.[5]

Публікації

Окрім «Праці» і «Місіонаря», дописував до українських часописів США, Канади, Німеччини та Великої Британії: «Логос», «Шлях», «Християнський Голос», «Українські вісті», «Світло», «Українська думка».

  • «Видавництво ОО. Василіян в Жовкві. Видавнича й друкарська діяльність ОО. Василіян в Жовкві» // Калєндар Місіонаря на рік 1932, Жовква 1931. — С. 67—72.
  • «Календарне питання в добі Берестейської Унії» // Добрий Пастир, VII, Станиславів 1937. — С. 143—150,
  • «Свята Софія в Києві й Нерушима стіна України» // Логос, VІІІ, Йорктон 1957. — С. 204—209, 265—276,
  • «Подружні звичаї давним давно в Україні» // Логос, ХІІІ, Йорктон 1962. — С. 64—71,
  • «Католицька думка в Східній Україні в середині ХІХ ст.» // Логос, ХІІІ, Йорктон 1962. — С. 219—227, 289—303,
  • «Ірасема в історичному розвитку в 1895—1958 рр.» (Прудентополіс 1958).

Примітки
  1. Bazylianie. www.bazylianie.pl. Процитовано 3 березня 2021.
  2. У 1913/1914 навчальному році навчався в VI б класі — див. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї з рускою викладовою мовою в Перемишли рік 1913/1914. — Перемишль 1914. — С. 85.
  3. Листопадовий зрив. УГА-IІ (автор: Гордієнко Володимир) - Vox populi. Всеукраїнський часопис для розумних та небайдужих. www.vox-populi.com.ua. Процитовано 4 березня 2021.
  4. [Померлі в Чині] о. Іриней Йосиф Вігоринський-Крутій… — C. 43.
  5. [Померлі в Чині] о. Іриней Йосиф Вігоринський-Крутій… — C. 44.
  6. У каталогах Василіянського Чину до 1929 року був записаний під прізвищем Крутій, у Каталозі 1930 року (і наступних) вперше записаний як Вігоринський. — див. Catalogus Ordinis S. Basilii Magni ineunte anno MCMXXX. — Żovkva 1930. — P. 18, 59.
  7. Березень – OSBM (укр.). Процитовано 3 березня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.