Мостиський повіт

Мостиський повіт (пол. Powiat mościski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Центром повіту було м. Мостиська.

Мостиський повіт
ОкругПеремиський (до 1867)
Коронний край Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія
Австро-Угорщина
ЦентрМостиська
Створений 1854
Площа 755 км² (1910)
Населення 87 841 (1910)
Найбільші міста Мостиська, Судова Вишня, Гусаків, Крукеничі

У складі Австро-Угорщини

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Мостиська (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).

Сам Мостиський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Мостиського повіту (з 30 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Судова Вишня (з 35 гмін) і 11 гмін (Боєвичі, Боляновичі з Болянівкою, Хідновичі, Храпличі, Гориславичі, містечко Гусаків, Іорданівка, Лютків, Новосілки, Радохинці, Золотковичі) повіту Нижанковичі та 3 гміни (Кальників, Малнів і Воля Малнівська та Сарни з Реберґом) повіту Краковець. Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Мостиський і Судововишенський.

Мостиський повіт за переписом 1910 р. налічував 81 гміну (самоврядну громаду) і 68 фільварків та займав площу 755 км². В 1900 році населення становило 79 184 особи, в 1910 році — 87 841 особа. Більшість населення були українцями-грекокатоликами (56 %), євреї становили близько 9 % населення.

У складі ЗУНР

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Комісаром Мостиського повіту був Степан Байдала (з 6 листопада 1918 до 14 лютого 1919), управитель канцелярії товариства «Народний Дім». З 14 лютого до 16 травня 1919 року повітовим комісаром ЗУНР був адвокат Любомир Данилович. Делегатом до УНРади обраний Антін Рутко.[1]

Під польською окупацією

Мостиський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 89 500
Площа: 755 км²
Густота: 118 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Мостиська
Мапа повіту
Повітова влада

Включений до складу Львівського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 р. на окупованих поляками землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

Мостиський повіт

15 червня 1934 р. територія міста Судова Вишня розширена шляхом приєднання частини території села Бортятин[2].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[3] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)

  1. м. Мостиська
  2. м. Судова Вишня

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1934 рр. — 75

1934—1939 рр. — 7

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Гуссакув Баліце (Баличі), Боляновіце (Боляновичі), Бойовіце (Боєвичі)Гориславіце (Гориславичі)Гуссакув (Гусаків)Злотковіце (Золотковичі), Йорданувка (Йорданівка)Люткув (Лютків)МочерадиМислятиче (Мишлятичі), Радохоньце (Радохинці)Тамановіце (Тамановичі) 12
2 Ґміна Дідятиче Волчищовіце (Вовчищовичі), Голодувка (Голодівка), Дідятиче (Дидятичі)Макунюв (Макунів)Містице (Мистичі)Мокжани Мале (Малі Мокряни)Мокжани Вєлькє (Великі Мокряни)Орховіце (Оріховичі)Саннікі (Санники), Шешеровіце (Шишоровичі) 10
3 Ґміна Малнув Кальнікув (Кальників)Малновска Воля (Малнівська Воля)Малнув (Малнів)СоколяСтажава (Старява), Чернява (Черневе) 6
4 Ґміна Мосьціска Годинє (Годині)Жадковіце (Жадковичі), Закосьцєлє (Закостілля)Завада, Конюшкі НановскєКрисовіце (Крисовичі)Ляцка Воля, Ляшкі Ґосьцінцове (Гостинцеве)ПакосцьПодґаць (Підгать), Руднікі (Рудники), РуствечкоСтшельчиска (Стрілецьке), Сулковщизна, Тщенєц (Тщенець), Чишкі 16
5 Ґміна Пнікут Буховіце (Буховичі)Вішенка, Ганьковіце (Ганьковичі), Крукєніце (Крукеничі)ОстрожецПнікутПодліскіРаденіце (Раденичі)Судковіце (Судковичі), Хліплє (Хлиплі), Чижовіце (Чижевичі), Ятвєнґі (Ятвяги) 11
6 Ґміна Сондова Вішня БортятинВолосткув (Волостків), Дмитровіце (Дмитровичі), Долгомосціска (Довгомостиська)Заґроди (Загороди), Зажече (Заріччя), Ксєнжи Мост (Княжий Міст)Кульматиче (Кульматичі)Нікловіце (Нікловичі) 9
7 Ґміна Твєрдза Арламовска Воля,  Войковіце (Вуйковичі), Завадув (Завадів), Крулін (Королин)ЛіпнікіСлабаш, Сломянка, Стояньце (Стоянці), ТуліґловиТвєрдза (Твіржа), Хоросніца 11

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 51 % населення повіту[4].

У 1939 році в повіті проживало 97 045 мешканців (45 925 українців — 47,32 %, 45 470 поляків — 46,85 %, 5 635 євреїв — 5,8 % і 15 німців та інших національностей)[5].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 89 460 населення ніби-то було аж 49 989 (55,88 %) поляків при 37 196 (41,57 %) українців, 2 164 (2,42 %) євреїв і 19 (0,0 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.

У складі СРСР

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Мостиський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[6]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:

Третій Райх

Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений повіт, відновлений був також і поділ на ґміни. Мостиський повіт 11.08.1941 разом з Рудківським повітом підпорядковано крайскомісаріату Судова Вишня (нім. Kreiskommissariat Sadowa Wisznia). На чолі стояв крайсгауптман крайскомісаріату Судова Вишня, цю посаду з 15 вересня 1941 займав адвокат Штокгек (нім. Stockhoeck), який водночас був окружним старостою окружного староства Лемберг-Гродек — крайсгауптманом. Адміністративним центром було місто Львів.

Пізніше окружне староство Лемберг-Гродек було перейменовано на окружне староство Лемберг-Ланд-Схід (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land-Ost)[7]. 1 квітня 1942 шляхом об'єднання окружних староств Лемберг-Ланд-Схід і Лемберг-Ланд-Захід та крайскомісаріату Судова Вишня було утворено т. зв. «Львівську заміську округу» (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land) або ж «Львівське окружне староство». З 1 червня 1943 керівником об'єднаного окружного староства став оберландрат барон Йоахім фон дер Лаєн. 1 липня 1943 створено Бібрківський, Городоцький, Судововишнянський і Жовківський повітові комісаріати (нім. Landkommissariate Bóbrka, Gródek, Sadowa Wisznia, Zolkiew).

Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.

Україна

Зараз майже вся територія повіту входить до складу України, окрім західної частини ґміни Мальнув з селом Калнікув та західною частиною села Старява (східна частина села залишилася в Україні).

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.