Ісаак Сирин
Ісаак Сирін, Ісаак Ніневійський, Ісаак Сирин († бл. 700, Ніневія) — один із великих учителів церкви VII століття, святий, отець католицької і православної церкви, єпископ Ніневії.
| Ісаак Сирин | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Ісаак Ніневійський |
| Народився |
640 Бахрейн, Держава Сасанідів |
| Помер |
близько 700 Ніневія, Омеядський халіфат |
| Громадянство | Сирія |
| Діяльність | священник |
| Відомий завдяки | католицький та православний святий |
| Знання мов | сирійська |
| Конфесія | православ'я |
Життєпис
Відомим авторитетом, що шанується несторіанами, попри те що є Отцем Церкви (як католицької, так і православної) є прп. Ісаак Ніневійський (відоміший як Ісаак Сирін). Саме Ісаак Сирін наполягав, що Євангельські тексти про пекло слід розуміти не дослівно та не у фізичному значенні. Геєна для нього — це стан, а не матерія, «зовнішня темрява» — це не місце, а «стан без радості від істинного пізнання і контакту з Богом», «плач і скрегіт зубів» означають внутрішнє і духовне страждання. Справжні муки у пеклі — не фізичні, а докори сумління («… таке є геєнське мучіння: воно є розкаяння»), коли людина нарешті усвідомила, що самочинно зреклася любові Бога, і покаяння, яке там прийде, буде важким стражданням (в той час як католики стверджують, що після смерті тіла душа взагалі не здатна покаятися). Ісаак Сирін вірить у «чудесний кінець», бо «співчутливий Творець» не може створювати розумних істот тільки для того, щоб безжально накладати на них нескінченні страждання. Геєна — це лише місце для очишення, яке допомагає здійснити Божий намір, «щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2:4)
Цитати про Ісаака Сиріна
- Співпраця з атеїстами, з невіруючими державними достойниками йде врозріз із православною еклезіологією. Церкву не рятують смертні та гріховні — вона установлена Господом, Ним і рятується. Гріховні рятівні дії суперечать євангельській істині. Такий стан преподобний Ісаак Сирін називає «безумством душі».
- Прп. Ісаак Сирін стверджує, що краще набути убогість серця, ніж навернути усі язичницькі народи. Це не означає, що він зневажає апостольство; він просто має на увазі, що допоки ми не досягнемо певного рівня внутрішнього мовчання, не зможемо навернути нікого ні до чого.
- Великий подвижник благочестя, преподобний Ісаак Сирін вчив, що любов Бога до людини не зменшується навіть тоді, коли не зустрічає взаємності. І прикладом цьому є вже згадувана нами притча про блудного сина. Не зважаючи на те, що син полишивши батька, пішов «на страну далече», батько продовжує його любити і чекати.
Посилання
- Калліст (Уер), єпск. Внутрішнє Царство / З англ. — К.: Дух і Літера, 2003. — С.208—212.