Іштван Тиса

І́штван Ти́са (угор. Tisza István, *22 квітня 1861, Пешт — †31 жовтня 1918, Будапешт) — угорський політичний діяч, двічі прем'єр-міністр Угорського королівства (1903–1905, 1913–1917), граф.

Іштван Тиса
угор. Tisza István
Народився 22 квітня 1861(1861-04-22)
Пешт
Помер 31 жовтня 1918(1918-10-31) (57 років)
Будапешт,
Угорське королівство
Громадянство  Австро-Угорщина
Національність угорець
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Оксфордський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Знання мов угорська[2] і німецька
Учасник Перша світова війна
Членство Угорська академія наук
Титул граф
Посада прем'єр-міністр Угорського королівства
Партія Ліберальна партія,
Національна партія праці
Конфесія кальвініст
Рід Tisza noble familyd
Батько Кальман Тиса
Мати Helene Johanna Josepha Mathilde Gräfin von Degenfeld-Schonburgd[3]
Брати, сестри Lajos Tiszad
У шлюбі з Ilona Tiszad
Діти István Tiszad[3]
Нагороди
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана

Біографія

Іштван Тиса народився 22 квітня 1861 року в Пешті (за іншими даними — Гест, комітат Бекеш) у кальвіністській дворянській родині з Трансільванії. Син Кальмана Тиси, угорського прем'єр-міністра в 1875–1890 роках.

Вивчав правознавство у Берліні, Гейдельберзі та Будапешті. Здобув докторський ступінь з політології у Оксфордському університеті. Кумиром для Тиси був Отто фон Бісмарк, що справило вплив на його подальші політичні погляди.

З 1886 року — депутат Державних зборів від Ліберальної партії. Після приходу партії до влади, з 3 листопада 1903 по 18 червня 1905 років — прем'єр-міністр Угорського королівства. Іштван Тиса був прихильником союзу з Німеччиною і противником антисемітизму. Виступав за економічні реформи та індустріалізацію. У 1897 році отримав титул графа.

З 1910 року — очільник Національної партії праці. У 1912 році Тиса був головою нижньої палати парламенту, а 10 червня 1913 року вдруге став прем'єр міністром.

У 1914 році Іштван Тиса виступив проти війни з Сербією, адже вважав, що збільшення кількості слов'янських народів у імперії неминуче призведе до руйнації дуалістичної системи. Після отримання гарантій від Австрії щодо неприєднання сербських територій, 7 липня[4] Тиса заявив про необхідність збройного виступу проти Сербії.

Іштван Тиса з дружиною, 1904 рік

15 червня 1917 року пішов у відставку. Брав участь в боях на Італійському фронті, згодом повернувся до Угорщини.

Тиса був вбитий повстанцями у власному будинку в ході «революції айстр» 31 жовтня 1918 року внаслідок четвертого замаху на нього. У 1921 році, після повалення комуністичного режиму в Угорщині, було проведено розслідування злочину і заарештовано шість осіб, причетних до вбивства.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118998897 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. Джолл Дж. Истоки первой мировой войны. — Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. — С. 29-73

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.