І прокинеться Левіафан

Події роману «І прокинеться Левіафан» відбувається в майбутньому, коли людство колонізувало більшу частину Сонячної системи. Земля, під управлінням Організації Об'єднаних Націй, та Марсіанський Республіканський Конгрес виступають як конкуруючі наддержави, підтримують непростий військовий союз з метою здійснення подвійної гегемонії над народами Поясу астероїдів, відомим як «Белтери». Белтери, тіла яких, як правило, тонкі й витягнуті внаслідок середовища з низькою гравітацією, виконують важку роботу, сині комірці, яка забезпечує систему основними природними ресурсами, але вони переважно маргіналізовані рештою Сонячної системи. Альянс зовнішніх планет (ОПА), мережа вільно об'єднаних бойових угрупувань, прагне боротися з експлуатацією Поясу з боку «внутрішні»х, які, в свою чергу, оголосили OPA терористичною організацією. Роман розповідається від імені детектива-белтера Джо Міллера та землянина Джима Голдена.

Крижаний корабель «Кентербері» (прозваний Белтерами «Кант») прямує від кільця Сатурна до станції Церера, коли отримує сигнал лиха. П'ять членів екіпажу Канта відправляються на човні для дослідження цього сигналу: виконавчий офіцер Джеймс «Джим» Голден, колишній офіцер ВМС ООН (ЮНН); головний інженер Наомі Нагата, Белтер; пілот Алекс Камаль, ветеран морського флоту Марса (MCRN); інженер Амос Бертон та медик Шед Гарві. Вони виявляють покинуте транспортне судно під назвою «Скопулі». Вони не знаходять слідів екіпажу корабля, але виявляють маяк, який передає сигнал лиха. Підозрюючи, що корабель може бути пасткою, яку встановили пірати, вони беруть маяк та починають повертатися до Канта. Перш ніж рятувальна експедиція повертається, прибуває невідомий військовий стелс-корабель, який без попередження знищує Кант ядерною зброєю. На основі високодосконалої технології військового корабля та відкриття, що маяк із Скопулі має марсіанське походження, вижилі підозрюють, що за атакою стоїть МЦРН.

Оскільки човник пошкоджений сміттєвим полем, йому бракує необхідного палива або запасів, щоб дістатися до порту, до того побоюючись, що, якщо вижилі подадуть власний сигнал лиха, зловмисники можуть повернутися, Голден передає повідомлення всій системі, що означає Марс знищив «Кант», сподіваючись виключити будь-яку спробу їх вбити як частину прикриття. У відповідь човнику наказано зустрітися з лінкором МЦРН «Донагер», флагманом Марсіанського флоту Юпітера. По дорозі вони отримують повідомлення від Фреда Джонсона, начальника станції Тихо, інженерної застави та будівельної платформи, який пропонує свою підтримку. Джонсон був удостоєний високої агороди командора УНН, коли йому було наказано жорстоко придушити повстання Белтера, за що отримав прізвисько «М'ясник станції Андерсон». Засмучений почуттям провини, подав у відставку та став захисником прав Белтерів. Коли човник відправляється до місця зустрічі, їх переслідує група невідомих кораблів.

На станції Церера з детективом-белтером Джозефусом «Джо» Міллером зі Star Helix Security, наземної приватної охоронної фірми, відповідальної за охорону станції, укладено контракт на пошук Джулі Мао, дочки заможного магнату Жуль-П'єра Мао, та повернення її до сім'я на Місяць проти її волі. Коли повідомлення Голдена доходить до Церери, загострюються заворушення, що змушує Міллера виявити, що на станції відсутні спецзасоби.

На борту «Донаджера» капітан корабля заперечує будь-які відомості про причетність МЦРН до нападу на «Кентербері», а натомість підозрює, що один або декілька вцілілих з човника могли знищити Кант як акт тероризму від ОПА. Невідомі кораблі, які переслідували човник, ігнорують попередження про зміну курсу, внаслідок чого їх обстрілює «Донаджер». На подив марсіанської ескадри, кораблі відповідають вогнем, і виявляється, що це ті самі кораблі-стелси, які напали на «Кант». Незважаючи на те, що «Донаджер» — один з найдосконаліших та найсмертоносніших військових кораблів у Сонячній системі, він постійно обстрілюється таємничими ворожими кораблями та зрештою береться на абордаж. Під час бою один рейкотрон проникає в корпус, обезголовивши Гарві. Розуміючи, що цілями нападу є вцілілі члени екіпажу Канта, команді морського контингенту «Донаджера» наказано евакуювати їх. Незважаючи на те, що всі марсіанські морські піхотинці в процесі нападу вбиті, чотирьом вцілілим членів екіпажу «Канта» змогли врятуватися на борту легкого фрегату «Тачі» безпосередньо перед тим, як «Доннаджера» самознищується. Досі не впевнені, хто намагається їх знищити, вижилі вирішують відправитися на станції Тихо. Там вцілілі члени екіпажу «Канта», розповідають про побачене Фреду Джонсону, який зізнається, що є впливовим членом ОПА. Вони отримують від Фреда нові коди транспондерів для Тачі, маскують корабель під газовоз та перейменовують його в «Росинанта». Фред відправляє Рочі (як її називає екіпаж) на станцію Ерос, щоб знайти оперативника ОПА, який працює під псевдонімом Ліонель Поланскі.

На Церері Міллер помітив вихід злочинців зі станції. Він також з'ясовує, що батько Джулі Мао попереджав її про напад у Поясі всього за два тижні до знищення Канта. Потім Міллер стикається з Андерсоном Доузом, лідером глави ОПА Церери, який повідомляє йому, що Джулі Мао приєдналася до ОПА і зникла, виконуючи важливу для них місію на борту Скопулі. Доуз застерігає детектива більше не розслідувати справу. Міллер передає цю інформацію своєму босові, капітану Шаддіду, але вона також доручає йому припинити справу. Однак Міллер виявляє, що закоханий у Джулі, і, коли він намагається продовжити розслідування, Шаддід його звільняє, як виявляється, через те, що перебуває у змові з Доузом. Однак Міллер все ще має доступ до журналів стикування для всіх портів на поясі, до яких мав доступ до свого звільнення. Дізнаючись, що «Скопулі» був тим самим кораблем, про який згадується в повідомленні Голдена, він з'ясовує, що «Росінант» — це колишній «Тачі» (за інформацією з його реєстру), після чого колишній детектив вирушає на Ерос.

На Еросі Міллер знаходить екіпаж «Росі» в готелі, де Ліонель Поланскі внесений до списку постояльців. У кімнаті Поланскі вони знаходять тіло Джулі Мао, вкрите дивним органічним наростом. У своєму телефоні Міллер знаходить журнали, в яких детально описується проуес страждання Джулі, яке, здається, підживлюється впливом енергії та радіації, а також координати астероїда, на якому стоїть один з кораблів, що напали на Кант. Перш ніж вони зможуть покинути станцію, оголошується радіаційна тривога, охорона станції починає виводити людей у протирадіаційні укриття. Міллер впізнає у деяких співробітниках служби безпеки злочинцями з Церери, які носять зникле захисне спорядження Star Helix. Він та Голден залишаються для розслідування, а решта членів екіпажу відправляється назад на борт «Росі». Вони виявляють, що на людям у притулках перевіряли невідому речовину та опромінювали надзвичайно високим рівнем радіації. Пробираючись до причалів, вони розуміють, що люди в притулках були заражені тим же організмом, що й Джулі, а радіація використовувалась для його швидкого зростання. Голден та Міллер стають свідками нападу заражених на охоронців та розповсюдженні інфекції на тих, хто зміг уникнути радіаційних камер. Вони рятуються з Еросу саме тоді, коли інфіковані починають переповнювати планету.

Фред зв'язується з Голденом і повідомляє, що аналіз даних з мікросхеми, які належить одному з загиблих морських піхотинців з «Донаджера», виявляє, що таємничі кораблі-стелси побудовані на Місяці. Голден робить ще одну публічну заяву, в якій ділиться цією інформацією, сподіваючись пом'якшити напруженість, створену його попередньою заявою щодо МЦРН. Однак цей розрахунок не спрацював, і ООН, побоюючись, що їх звинувачуватимуть у нападі на «Донаджер», розпочинає запобіжний удар проти МЦРН, знищуючи Деймос, місце розташування марсіанської військової бази, що призводить до протистояння між обома сторонами.

Міллер та екіпаж «Росі» відправляються за координатами з телефону Джулі і знаходять один із покинутих кораблів-стелсів, який називається «Анубіс». У реакторній кімнаті вони виявляють, що той самий органічний наріст, який знаходився на тілі Джулі Мао, поглинув усіх членів екіпажу «Анубіса» та «Скопулі», яких вони взяли в полон. Вони знаходять відео, яке проливає світло на походження організму: виявляється це механізм біологічної реплікації, створений іншопланетянами з-поза меж Сонячної системи і розміщений на Фебі, який потім був запущений в Сонячну систему з метою досягнення Землі та винищення її ранньої біосфери, щоб створити щось інше, але був захоплений орбітою Сатурна, який тим самим врятував Землю. «Протоген», корпорація, яка відкрила цю речовину на Фебі та назвала її «протомолекулою», організувала її витік на Еросі як експеримент, щоб спробувати з'ясувати, для чого вона була задумана. Вони здійснили фальшивий напад на «Кант», щоб розпочати війну, яка відверне увагу Сонячної системи від того, що відбувалося б на Еросі. Екіпаж «Росі» атакує «Анубіс» і повертається до станції Тихо, де виявляє, що дані передаються від Еросу до секретного об'єкту Протогену. Вони атакують станцію, «Росі» знищує два стелс-кораблі, які її охороняють, а Міллер і Фред очолюють штурмову групу, яка складається з солдатів Фредової OПA, які здатні захопити її.

Провідний учений, Ентоні Дрезден, виявляє, що всі вчені на станції були «модифіковані для зняття етичних обмежень», щоб вони могли без емоцій проводити свої дослідження, не співчуваючи жертвам Еросу. Він наголошує на важливості розуміння «протомолекули» не тільки з точки зору її вродженої наукової цінності, але й для захисту від явної загрози, яку представляють її інопланетяні творці. Розуміючи, що обгрунтування Дрездена, ймовірно, будуть прийняті можновладцями Землі та Марсі, а його жахливі дослідження будуть й надалі продовжуватись, Міллер без попередження стріляє в Дрездена, розлючуючи Голдена. «Він намагався врятуватися, — згодом пояснює Міллер, — Він втягнува нас у це. Все це заради отримання зірок та захисту від будь-якого проникнення тієї штуки на Землю? Я починав думати, можливо, йому слід було повірити. Можливо, ці речі були занадто складними, щоб [зрозуміти що] правильно, а що неправильн»о.

Повернувшись до Тихо, Міллер та Фред розробляють план знищення Ероса, щоб не дати можливості іншим роздобути зразок протомолекули. Вони вирішили захопмим та керувати головним проектом Тихо, мормонським кораблем поколінь «Нову», та направити з правильною швидкістю та кутом на Ерос, щоб виштовхнути супутник на Сонце. Міллер веде команду на зовнішню сторону Еросу з метою встановити бомби для детонації його портів, щоб ніхто не міг увійти та взяти пробу протомолекули до того, як вона буде зруйнована. Проте згодом він вирішує залишитися та померти. Безпосередньо перед тим, як Наву впаде станцію, траєкторія руху Еросу незрозумілим чином змінюється. Виявляється, що протомолекула має вдосконалений метод космічного польоту, який може ігнорувати сили перевантаження та інерції. Потім Ерос вирушає до Землі, найбільшого джерела біомаси в Сонячній системі, зі швидкістю, з якою не може зрівнятися жоден штучний корабель. Міллер заносить одну з бомб на станцію, намагаючись знищити її маневрені можливості. Однак, слухаючи голоси в системі зв'язку, він розуміє, що Еросом керує Джулі Мао, яка вважає, що вона пілотує свою гоночний корабель. Він виявляє, що її заражене тіло є господарем у паразитарних стосунках з протомолекулою. Міллеру вдається переконати її направити Ерос подалі від Землі. Станція падає на поверхню Венери, де протомолекула починає створювати нову, невідому структуру.

Гай Молінарі «висловив здивування» тим, що вигаданий космічний «вантажний корабель Гай Молінарі» названий у 2012 році на честь одного з поромів компанії Слейтен Айсленд зі штату Нью-Йорк «Гай V Молінарі»[5].

Відгуки критиків про «І прокинеться Левіафан» були позитивними[6][7], зокрема й на сторінках Kirkus Reviews також хвалять роман[8]. Книги з серії екранізував телеканал SF Signal[9], а Tor.com зазначив, що книга має «задовільний обсяг»[10]. Locus Online також високо оцінив книгу[11]. GeekDad з Wired.com високо оцінив роман за те, що він не містить «занадто складних описів того, як працюють уряди та корпорації», або «вигаданих слів і загадкових імен»[12].

Продовження «І прокинеться Левіафан» — романи «Брама Абадона» (2013) та «Пожежа Сіболи» (2014). У 2012 році було повідомлено, що Orbit Books замовив ще три книги із серії «Експансія», на додаток до п'яти вже існуючих романів, події яких розгортатимуться в тому ж Всесвіті[13]. Вихід першого з романів-продовжень був анонсували у вересні 2013 року як «Пожежа Сіболи»[14] та випущений 17 червня 2014 року у твердій обкладинці від Kindle та на Audible у США[15].

11 квітня 2014 року компанія Syfy анонсувала, що замовила серіал за мотивами серії «Експансія», зокрема першої книги, «І прокинеться Левіафан». Кабельна мережа замовила 10 серій в компанії Alcon Television Group (ATG). Номінанти премії Оскар дует сценаристів Марк Фергюс та Гоук Остбі (відомі за фільмами «Останній нащадок Землі» та «Залізна людина») написали сценарій пілотної серії; вони також повинні були продовжувати працювати як сценаристи, а також як виконавчі продюсери[16]. Серія отримала широке визнання критиків[17] та був продовжений на другий сезон у травні 2015 року, напередодні прем’єри серіалу в грудні 2015 року[18].

«Простір» було продовжено на третій сезон[19].

Керівництво Syfy вирішило закрити серіал «Простір» протягом третього сезону, однак незабаром після того, як Amazon оголосила, що вони знімуть серіал зі своїх ресурсів, Syfy вирішив продовжити створення 4-го сезону[20]. Згодом серіал продовжили й на 5-ий сезон.

• Джеймс С. А. Корі. Книга 1 // І прокинеться Левіафан / пер. з англ. О. Петіка. — Тернопіль : НК Богдан, 2021. — 480 с. — (Експансія) — 1000 прим. — ISBN 978-966-10-6431-6.

• Блог автора роману (англ.)
• Офіційний сайті серії (англ.)