Абдулразак Гурна

Абдулраза́к Гурна́ (англ. Abdulrazak Gurnah; нар. 20 грудня 1948, Занзібар, Танзанія) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс.[7] Був удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».[8]

Абдулразак Гурна
Abdulrazak Gurnah
Ім'я при народженні Abdulrazak Gurnah
Народився 20 грудня 1948(1948-12-20)[1][2][…] (73 роки)
Занзібар (місто), Занзібар, Танзанія[3]
Громадянство  Велика Британія[4]
Національність занзібарець[5]
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, викладач університету, прозаїк
Alma mater Кентський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1987 — тепер. час
Жанр проза
Magnum opus Desertiond, Paradise, Gravel Heartd, By the Sead, The Last Giftd, Pilgrims Wayd, Admiring Silenced, Dottied і Memory of Departured
Членство Королівське літературне товариство[6]
Нагороди

член Королівського літературного товаристваd (2006)
 Абдулразак Гурна у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життя і кар'єра

Абдулразак Гурна народився 20 грудня 1948 року[9] на острові Занзібар[10] біля узбережжя Східної Африки. Переїхав до Великої Британії студентом у 1968 р. Спочатку навчався в Коледжі Крайст-Черч, Кентербері, дипломи якого на той час присуджував Лондонський університет.[11]

Гурна керував дослідницькими проектами, присвяченими творчості Рушді, Найпола, Г. В. Десані, Ентоні Берджеса, Джозефа Конрада, Джорджа Ламмінга та Ямайки Кінкейд.

У жовтні 2021 року він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 2021 ріку «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами і континентами».[8]

Твори

Романи
  • «Спогад про відліт» (Memory of Departure — 1987)[12]
  • «Шлях паломників» (Pilgrims Way — 1988)[13]
  • «Дотті» (Dottie — 1990)[14]
  • «Рай» (Paradise — 1994)[15] (у шортлисті на Букерівську премію та Costa Book Awards)
  • «Милуючись тишею» (Admiring Silence — 1996)[16]
  • «Біля моря» (By the Sea — 2001)[15] (в лонглисті на Букера та шортлисті премії «Лос-Анджелес таймс»)
  • «Дезертирство» (Desertion — 2005)[17]
  • «Останній подарунок» (The Last Gift — 2011)[18]
  • «Рінисте серце» (Gravel Heart — 2017)[19]
  • «Посмертя» (Afterlives — 2020)[20]

Оповідання
  • «Моя мати жила на фермі в Африці» (My Mother Lived on a Farm in Africa — 2006)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120520435 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. CONOR.Sl
  3. https://www.youm7.com/story/2021/10/7/%D9%81%D9%88%D8%B2-%D8%A7%D9%84%D8%AA%D9%86%D8%B2%D8%A7%D9%86%D9%89-%D8%B9%D8%A8%D8%AF-%D8%A7%D9%84%D8%B1%D8%B2%D8%A7%D9%82-%D8%AC%D8%B1%D9%86%D8%A9-%D8%A8%D8%AC%D8%A7%D8%A6%D8%B2%D8%A9-%D9%86%D9%88%D8%A8%D9%84-%D9%81%D9%89-%D8%A7%D9%84%D8%A3%D8%AF%D8%A8-%D9%84%D8%B9%D8%A7%D9%85/5487602
  4. Nobel literary winner: UK govt lacks compassion for refugees
  5. In Tanzania, Gurnah's Nobel Prize win sparks both joy and debate
  6. https://rsliterature.org/fellow/abdulrazak-gurnah-3/
  7. Gurnah, «A Note on the Author.» In Desertion, London: Bloomsbury, 2006, p. 263.
  8. The Nobel Prize in Literature 2021. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 7 жовтня 2021.
  9. Loimeier, Manfred (30 серпня 2016). Gurnah, Abdulrazak. У Ruckaberle, Axel. Metzler Lexikon Weltliteratur: Band 2: G–M (нім.). Springer. с. 82–83. ISBN 978-3-476-00129-0.
  10. King, Bruce (2004). У Bate, Jonathan. The Oxford English Literary History 13. Oxford: Oxford University Press. с. 336. ISBN 978-0-19-957538-1. OCLC 49564874.
  11. The Literary Encyclopedia
  12. Hand, Felicity (15 березня 2015). Searching for New Scripts: Gender Roles in Memory of Departure. Critique: Studies in Contemporary Fiction (англ.) 56 (2): 223–240. ISSN 0011-1619. doi:10.1080/00111619.2014.884991.
  13. Mirmotahari, Emad (May 2013). From Black Britain to Black Internationalism in Abdulrazak Gurnah's Pilgrims Way. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 17–27. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780679.
  14. Lewis, Simon (May 2013). Postmodern Materialism in Abdulrazak Gurnah's Dottie : Intertextuality as Ideological Critique of Englishness. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 39–50. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780680.
  15. Kohler, Sophy (4 травня 2017). 'The spice of life': trade, storytelling and movement in Paradise and By the Sea by Abdulrazak Gurnah. Social Dynamics (англ.) 43 (2): 274–285. ISSN 0253-3952. doi:10.1080/02533952.2017.1364471.
  16. Olaussen, Maria (May 2013). The Submerged History of the Indian Ocean in Admiring Silence. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 65–77. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780682.
  17. Mars-Jones, Adam (15 травня 2005). It was all going so well. The Observer (англ.). Процитовано 7 жовтня 2021.
  18. Kaigai, Kimani (May 2013). At the Margins: Silences in Abdulrazak Gurnah's Admiring Silence and The Last Gift. English Studies in Africa (англ.) 56 (1): 128–140. ISSN 0013-8398. doi:10.1080/00138398.2013.780688.
  19. Bosman, Sean James (3 липня 2021). 'A Fiction to Mock the Cuckold': Reinvigorating the Cliché Figure of the Cuckold in Abdulrazak Gurnah's By the Sea (2001) and Gravel Heart (2017). Eastern African Literary and Cultural Studies (англ.) 7 (3): 176–188. ISSN 2327-7408. doi:10.1080/23277408.2020.1849907.
  20. Mengiste, Maaza (30 вересня 2020). Afterlives by Abdulrazak Gurnah review – living through colonialism. The Guardian (англ.). Процитовано 7 жовтня 2021.

Посилання

Література
  • Ілля Прокопенко. Маємо пережити свої історичні травми, виписати їх і осмислити // Країна. — 2021. — 28 жовтня. — С. 10-12.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.