Абсалямов Абдурахман Сафійович

Абдурахма́н Сафі́йович Абсаля́мов (*28 грудня 1911(19111228), Старо-Аллагулов) татарський радянський письменник.

Абсалямов Абдурахман Сафійович
тат. Габдрахман Сафа улы Әпсәләмов, Ğabderaxman Safa uğlı Əpsəlәmov
Народився 15 (28) грудня 1911
Старе Аллагулово, Краснослободський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 7 лютого 1979(1979-02-07) (67 років)
Казань, РРФСР, СРСР
Поховання Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна  Російська імперія
 СРСР
Місце проживання Q110780803?, Казань[1]
Q39032876?[2]
Діяльність письменник, політик
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів татарська
Роки активності з 1937
Жанр оповідання і роман
Партія КПРС
Нагороди

Член КПРС з 1943.

Народився у с. Старо-Аллагулові (Мордовська АРСР).

Друкується з 1937; перша збірка оповідань — «Сонце щастя» (1941). Найвідоміші: романи «Орлята» (1948), «Газінур» (1953) — про радянську молодь у роки німецько-радянської війни. Робітничій молоді присвячений роман «Незгасні вогні» (1958).

Твори

  • Український переклад — Орлята. К., 1955;
  • Газінур. К., 1957.

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.