Авдіївка (станція)

Відкриття станції пов'язують із подовженням будівництва Катерининської залізниці впродовж 1881—1884 років у напрямку Донбасу. Своєю назвою станція зобов'язана найближчому селу (на відстані 2—3 верст), яке вважається одним із найстаріших в цій місцевості. В перші роки експлуатації залізниці в Авдіївці було збудоване оборотне депо для паровозів станцій Гришине та Юзове. Станція вже відправляла свої перші вантажі. Станом на 1885 рік, станція Авдіївка відправила 10 тис. пудів пшениці, 8 тис. пудів жита, 1 тис. пудів вівсу, 8 тис. пудів ячменю, 7 тис. пудів вугілля. Обсяги прибуття вугілля на станцію Авдіївка становили 208 тис. пудів.

До Жовтневого перевороту 1917 року станція Авдіївка була великим залізничним адміністративним центром, головною транзитною станцією напряму Авдіївка — Катеринослав, а також єдиною сортувальною станцією східної частини головного ходу Катерининської залізниці, яка формувала вантажні потяги до Катеринослава, й навіть Долгинцевого та П'ятихаток. У 1911 році станція Авдіївка приймала 2100 вагонів на добу (1000 — зі сходу, 1100 — з заходу) й відправляла понад 2000 вагонів на добу. Вагонообіг мав чітку тенденцію до збільшення. Втім, сама Авдіївка власні вантажі відправляла дрібними партіями, в тому числі — хлібні відправлення, — до 6 вагонів на добу. Серед відправлених вантажів у 1911 році фігурували: пшениця — 12 тис. пудів, борошно пшеничне — 2 тис. пудів, сіль — 2 тис. пудів, нафта — 1 тис. пудів, гас — 2 тис. пудів, вугілля — 46,3 млн. пудів, ліс — 4 тис. пудів. Усі вантажі, окрім пшениці й борошна, станція відправляла шляхом формування й переформування вантажних потягів. Прибуття вантажів по Авдіївці за аналогічний період складало: борошно пшеничне — 363 тис. пудів, жито — 24 тис. пудів, борошно житнє —12 тис. пудів, овес — 14 тис. пудів, ячмінь — 1,91 млн. пудів, сіль — 8 тис. пудів, нафта — 52 тис. пудів, гас — 10 тис. пудів, вугілля — 116 тис. пудів, дрова — 31 тис. пудів, ліс — 636 тис. пудів.

На станції, окрім оборотного, числилося основне депо для дільниць до Микитівки, Горлівки, Дебальцевого на 40 стійл (127 паровозів, 818 робітників), а також ремонтні майстерні, матеріальний склад. Для освітлення станції, депо й прилеглої території була побудована електрична станція. Для завантаження паровозів обладнали залізну механічну естакаду на 40 засіків (200 пудів кожен). Також був зведений єдиний на лінії гуртожиток телеграфістів на 29 осіб із кухнею, їдальнею та бібліотекою. Загальна протяжність станційних колій у 1912 році складала 37,5 верст, у 1917 році — 39,0 верст. Колійний розвиток складався більш ніж із 70 колій, з них понад 15 – тупикових. Маневрову роботу на станції забезпечували до 10 паровозів. Станом на 1917 рік по станції числилися: пасажирська будівля площею майже 60 кв. сажнів, пасажирська платформа довжиною 357,5 сажнів, проміжна платформа, телеграф, 2 водонапірні вежі, 3 пакгаузи загальною площею майже 50 кв. сажнів, крита товарна платформа площею 61,5 кв. сажнів, відкрита товарна платформа площею 39 кв. сажнів, вугільний склад площею 509 кв. сажнів, поворотне коло, вагонні ваги системи Каца вантажопідйомністю 4200 пудів, 8 гідравлічних кранів, 6 орендних ділянок під склади вантажів та інші потреби. Штат станційних працівників складався із начальника станції та 7 його помічників, 20 конторників, 9 сигналістів, 28 сторожів, 3 завідувачів маневрами, 18 складачів, 21 зчіплювача, 15 провідників, 106 стрілочників, 2 касирів, 1 помічника касира, 4 переписувачів вагонів, 3 вагарів, 2 пломбувальників.

Одним із «вузьких місць» станції було її водопостачання, і в рамках вирішення цієї проблеми, починаючи з 1892 року, в 2-3 верстах від станції були пробиті артезіанські свердловини та «бруклінські колодязі».

При станції виникло велике торговельне селище (12 тис. чол.) із церквою, школою, садом для гулянь, клубом із власною бібліотекою, лікарня на 60 койок з інфекційним відділенням. Загальна площа відомчого житла в пристанційному селищі перевищувала 3 тис. кв. сажнів. Поблизу станції — 2 села (по 7 тис. жителів у кожнім); поруч із селом Авдіївка були відкриті напівкустарний цегельно-черепичний завод, а також кар'єр кварцового піску. Крім того, в околиці працювали 2 млини і баластний кар'єр (до 350 вагонів каміння на рік).

• 
  Панорама станції
• 
  Вантажні потяги на станції Авдіївка

Через бойові дії з 2014 року рух приміських поїздів здійснюється лише на ділянці Авдіївка — Очеретине — Чаплине[1].

13 грудня 2020 року було відновлено міжміське сполучення: новий поїзд, що зʼєднав Авдіївку з Києвом та іншими містами, курсує щоденно[2].

З 24 червня 2021 року «Укрзалізниця» відновила курсування регіонального поїзда сполученням Дніпро — Авдіївка. Мешканці Донеччини мають зручне сполучення з Придніпров'ям. Поїзд курсує щоденно, крім середи[3].

З 28 серпня 2021 року, через артилерійський обстріл з непідконтрольної Україні території рух поїздів у Донецькій області поблизу станції Авдіївк було тимчасово обмежено. З міркувань безпеки спочатку до 30 серпня, а потім до 3 вересня було обмежено рух пасажирських та приміських поїздів обмеженими маршрутами до станцій Покровськ та Очеретине. Поїзд № 136/135 Київ — Авдіївка курсував до станції Покровськ, а приміські поїзди та регіональний поїзд № 826/825 Дніпро — Авдіївка до станції Очеретине [4]. З 4 вересня 2021 року відновлено рух поїздів № 136/135 Київ — Авдіївка, № 825/826 Дніпро — Авдіївка та приміських поїздів за звичайним графіком до станції Авдіївка[5].

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
• (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

• Інформація про станцію Авдіївка на сайті railwayz.info(рос.)