Придніпровська залізниця

Головний офіс регіональної філії «Придніпровська залізниця» розташований за адресою: 49602, Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108.

Дирекції

Управління залізниці в Катеринославі на початку XX століття

У складі Придніпровської залізниці діє 3 дирекції залізничних перевезень[8]:

• Дніпровська (ДН-1);
• Криворізька (ДН-2);
• Запорізька (ДН-3).

До 2014 року у повній мірі діяла Кримська дирекція залізничних перевезень (ДН-4), на час тимчасової окупації Криму дільниці Кримської дирекції на материковій частині обслуговуються сусідніми дирекціями.

Загальна протяжність залізничних колій становить понад 3250 км, з них 58,3 % електрифіковано, 83,5 % колій обладнано автоматичним регулюванням руху. 90 % станцій мають електричну централізацію.

Перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні, 7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних[2].

Список станцій, відкритих для вантажних операцій

Придніпровська залізниця межує із залізницями:

Примітка: ^* Кримські ділянки залізниці розташовані на тимчасово окупованій російськими військами території України.

До 2014 року Придніпровська залізниця межувала з Одеською залізницею по станції Вадим (виключно) та з Північно-Кавказькою залізницею по порому Крим — Кавказ.

Катерининська залізниця, поштівка (1900)

1862 року перший міністр шляхів сполучення Російської імперії висунув проєкт будівництва залізниці від Катеринослава до Донбасу.

15 листопада 1873 року відкрито регулярний рух поїздів дільницями Лозова — Олександрівськ та Синельникове I — Катеринослав на Лозово-Севастопольській залізниці.

22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць залізниці від станції Казанка до станції Катеринослав (Нижньодніпровськ) і від станції Ясинувата до станції Синельникове I.

18 травня 1884 року відкрито рух поїздів дільницями Ясинувата — Синельникове і Казанка — Катеринослав. Зданий в експлуатацію залізничний міст через Дніпро.

Амурський міст

1898 року побудовано залізничну лінію Колачевске — П'ятихатки — Любомирівка (Верхівцеве).

1899 року відкрито рух поїздів у напрямку Чаплине — Бердянськ.

1904 року введено в експлуатацію другу Катерининську залізницю: Кривий Ріг — Олександрівськ — Царекостянтинівка (Комиш-Зоря).

22 лютого 1908 року введений в експлуатацію Кічкаський міст через річку Дніпро в Олександрівську, що відкрило наскрізний рух по Другій Катерининській залізниці.

Катеринославський вокзал на початку ХХ століття

1913 року Катерининська залізниця перевезла 2 млрд 300 млн пудів різних вантажів, одержавши прибуток у 40 млн карбованців — рекорд залізничного транспорту в Росії.

Перед Першою світовою війною почала діяти одноколійна гілка від Царекостянтинівки до Федорівки, яка забезпечила прямий шлях з Донбасу до Криму.

1915 року закінчено будівництво залізничної лінії Євпаторія — Сарабуз (Острякове).

У грудні 1917 року на залізниці встановлено самоврядування. Посада начальника залізниці скасована.

1918 — наказом Міністерства шляхів Української держави від 15 травня назву залізниці змінено з «Катерининської» на «Запорізьку»[9].

1920 року введена в експлуатацію дільниця Джанкой — Армянськ.

1922 року колективу Катерининської залізниці вручені ордена Трудового Червоного Прапора УРСР за дострокове відновлення Кічкаського моста.

Вокзал Олександрівськ I (1920-ті роки)

1927 року стала до ладу лінія Нижньодніпровськ — Костянтиноград.

1930 року відкрито сортувальну станцію Нижньодніпровськ-Вузол.

1932 року закінчено будівництво локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол.

1932 року розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ і на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу.

10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели вітчизняні електровози ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Довгинцево. Електрифікацію було завершено 25 жовтня — поїзди пішли на всій дільниці від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР[10].

Зовнішні зображення
Схеми
	Сталінська залізниця (1940)
	Сталінська залізниця (1940)
	Сталінська залізниця (1945)
	Сталінська залізниця (1952)

Відповідно до постанови ЦВК СРСР від 4 січня 1936 року та наказом НКШС № 3Ц Катерининську залізницю перейменовано на Сталінську[5][11].

9 травня 1944 року радянська армія завершила звільнення Сталінської залізниці від нацистських військ.

23 вересня 1946 року на залізниці утворено п'ять відділень: Дніпропетровське, Довгинцівське, Запорізьке, Мелітопольське, Сімферопольське.

1953 року утворено службу електрифікації та енергозабезпечення.

Вказівкою МШС № 1359 від 15 листопада 1961 року Сталінську залізницю перейменовано на Придніпровську[11].

27 грудня 1965 року стала до ладу відновлена дільниця Павлоград I — Новомосковськ-Дніпровський.

Електропоїзд ЕР1-54 на перегоні Інкерман I — Мекензієві гори (2007)

3 лютого 1971 року президія Верховної Ради СРСР нагородила Придніпровську залізницю орденом Леніна за забезпечення високих показників у роботі.

15 листопада 1973 року Придніпровська залізниця відзначила 100-річчя заснування. Відновлено випуск дорожньої газети «Придніпровська магістраль».

У грудні 1991 року утворено Державну адміністрацію залізничного транспорту України — «Укрзалізниця», до складу якої входить Придніпровська залізниця.

Залізничний міст через озеро Сиваш, через який припинено рух поїздів з 27 грудня 2014 року

11 березня 2014 року було захоплено адміністративну будівлю Кримської дирекції залізничних перевезень[12].

З 1 квітня 2014 року керівництво Кримської дирекції залізничних перевезень (невизнаної Кримської залізниці) обмежило маршрути курсування приміських поїздів, що з'єднували півострів з материковою частиною України, до станції Солоне Озеро[13].

З 26 грудня 2014 року введено конвенції про заборону перевезення залізничним транспортом будь-яких вантажів між материковою частиною України та Кримом.

З 27 грудня 2014 року з метою забезпечення безпеки руху обмежено маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон[14].

Після анексії Криму Росією на базі підрозділів Кримської дирекції, розташованих на півострові, було засновано Кримську залізницю. У січні 2016 року підприємство перетворено у ФДУП «Кримська залізниця» (рос. ФГУП «Крымская железная дорога»)[15]. Дільниці Кримської дирекції, розташовані на материковій частині України (у Херсонській та Запорізькій областях), відійшли до Запорізької дирекції залізничних перевезень.

1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Придніпровська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[16].

Усі дільниці, за виключенням лінії Знам'янка — П'ятихатки, були електрифіковані постійним струмом (= 3 кВ).

• 
  Дніпро-Лоцманська
• 
  Запоріжжя I
• 
  Запоріжжя II
• 
  Запоріжжя-Ліве
• 
  Кривий Ріг-Головний
• 
  Кривий Ріг
• 
  Апостолове
• 
  Бердянськ
• 
  Генічеськ
• 
  Нікополь
• 
  Мелітополь
• 
  Новоолексіївка
• 
  Павлоград I
• 
  Пологи
• 
  П'ятихатки
• 
  Синельникове I
• 
  Синельникове II
• 
  Федорівка
• 
  Чаплине

• Електровози ВЛ8, ВЛ11М, ДЕ1, ЧС2 та ЧС7[29]
• Тепловози 2ТЕ116, ТГК2, ТГМ23В, ТУ2, ТУ7А та ЧМЕ3[30]
• Електропоїзди ЕР1, ЕР2, ЕР2Т та ЕПЛ2Т[31]
• Вантажні вагони[32]

Вагонні депо Придніпровської залізниці обслуговують чотири фірмових потяга:

• у напрямку Києва — «Дніпро», «Запоріжжя» та «Криворіжжя»
• у напрямку Одеси — «Скіфія», «Таврія».

• 
  «Дніпро»
• 
  «Запоріжжя»
• 
  «Криворіжжя»
• 
  «Скіфія»

• Залізниця
• Катерининська залізниця

• Схема Придніпровської залізниці на офіційному сайті

• рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Изданіе канцеляріи Министра. С.-Петербург. 1896 г. — 1518 с.
• рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Центральные и мѣстныя учрежденія. Изданіе канцеляріи Министра. Петроград. 1916 г. — 609 с.
• рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с.
• рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ ІІ-й. Донецкій угольный Бассейнъ. Типо-Литографія Екатерининской желѣзной дороги. 1912. — 336 с.
• Сталинская ж. д. // Технический железнодорожный словарь. — М. : Государственное транспортное железнодорожное издательство, 1941.
• Сведения о железных дорогах общего пользования с 1918 по 1990 гг. // Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с.
• Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.