Придніпровська залізниця
Регіонáльна фíлія «Придніпро́вська залізни́ця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі ПАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Дніпропетровську та Запорізьку області, а також окремі райони ще п'яти областей України (Донецької, Харківської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської). До анексії Криму Росією підприємство також опікувалося залізницями Автономної Республіки Крим та Севастополя.
Тип | залізнична компанія і бізнес |
---|---|
Статус | діюча |
Повна назва | Регіональна філія «Придніпровська залiзниця» ПАТ «Укрзалізниця» |
Засновано | 1961 |
Штаб-квартира | Дніпро |
Роки функціонування | 1873 (149 років) |
Країна | Україна |
Залізничний код приписки (Чисельний код) | 45—47[1] |
Експлуатаційна довжина колій | 3275,9 км |
Ширина колії | 1520 мм |
Кількість станцій | 244 (2012)[2] |
Власник(и) | Українська залізниця |
Холдингова компанія | Українська залізниця |
Материнська компанія | ПАТ «Укрзалізниця» |
Дочірні компанії |
|
Сайт | dp.uz.gov.ua |
Нагороди |
Зовнішні зображення | |
---|---|
Схеми Придніпровської залізниці | |
Схема-1. Закачати Файл_469 | |
Схема-2. Закачати Файл_489 | |
Історичні назви
Історичні назви залізниці | |
---|---|
Період | Назва |
1882 — 4 січня 1936 | Катерининська залізниця |
20 липня — 10 грудня 1926 | Дніпропетровська залізниця[3][4] |
4 січня 1936 — 15 листопада 1961 | Сталінська залізниця[5][6] |
з 15 листопада 1961 | Придніпровська залізниця[7] |
Структура
Головний офіс регіональної філії «Придніпровська залізниця» розташований за адресою: 49602, Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108.
Дирекції
У складі Придніпровської залізниці діє 3 дирекції залізничних перевезень[8]:
- Дніпровська (ДН-1);
- Криворізька (ДН-2);
- Запорізька (ДН-3).
До 2014 року у повній мірі діяла Кримська дирекція залізничних перевезень (ДН-4), на час тимчасової окупації Криму дільниці Кримської дирекції на материковій частині обслуговуються сусідніми дирекціями.
Загальна інформація
Загальна протяжність залізничних колій становить понад 3250 км, з них 58,3 % електрифіковано, 83,5 % колій обладнано автоматичним регулюванням руху. 90 % станцій мають електричну централізацію.
Перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні, 7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних[2].
Межі залізниці
Придніпровська залізниця межує із залізницями:
Залізниці | Стикові пункти | |
---|---|---|
Донецька залізниця | Комиш-Зоря | включно |
Чаплине | включно | |
Покровськ | виключно | |
Південна залізниця | Пост 939 км | виключно |
Красноград | виключно | |
Одеська залізниця | П'ятихатки-Стикова | включно |
Тимкове | виключно | |
Апостолове | включно | |
Нововесела | включно | |
Кримські ділянки* Кримської дирекції залізничних перевезень |
Сиваш | включно |
Примітка: * Кримські ділянки залізниці розташовані на тимчасово окупованій російськими військами території України.
До 2014 року Придніпровська залізниця межувала з Одеською залізницею по станції Вадим (виключно) та з Північно-Кавказькою залізницею по порому Крим — Кавказ.
Історія
1862 року перший міністр шляхів сполучення Російської імперії висунув проєкт будівництва залізниці від Катеринослава до Донбасу.
15 листопада 1873 року відкрито регулярний рух поїздів дільницями Лозова — Олександрівськ та Синельникове I — Катеринослав на Лозово-Севастопольській залізниці.
22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць залізниці від станції Казанка до станції Катеринослав (Нижньодніпровськ) і від станції Ясинувата до станції Синельникове I.
18 травня 1884 року відкрито рух поїздів дільницями Ясинувата — Синельникове і Казанка — Катеринослав. Зданий в експлуатацію залізничний міст через Дніпро.
1898 року побудовано залізничну лінію Колачевске — П'ятихатки — Любомирівка (Верхівцеве).
1899 року відкрито рух поїздів у напрямку Чаплине — Бердянськ.
1904 року введено в експлуатацію другу Катерининську залізницю: Кривий Ріг — Олександрівськ — Царекостянтинівка (Комиш-Зоря).
22 лютого 1908 року введений в експлуатацію Кічкаський міст через річку Дніпро в Олександрівську, що відкрило наскрізний рух по Другій Катерининській залізниці.
1913 року Катерининська залізниця перевезла 2 млрд 300 млн пудів різних вантажів, одержавши прибуток у 40 млн карбованців — рекорд залізничного транспорту в Росії.
Перед Першою світовою війною почала діяти одноколійна гілка від Царекостянтинівки до Федорівки, яка забезпечила прямий шлях з Донбасу до Криму.
1915 року закінчено будівництво залізничної лінії Євпаторія — Сарабуз (Острякове).
У грудні 1917 року на залізниці встановлено самоврядування. Посада начальника залізниці скасована.
1918 — наказом Міністерства шляхів Української держави від 15 травня назву залізниці змінено з «Катерининської» на «Запорізьку»[9].
1920 року введена в експлуатацію дільниця Джанкой — Армянськ.
1922 року колективу Катерининської залізниці вручені ордена Трудового Червоного Прапора УРСР за дострокове відновлення Кічкаського моста.
1927 року стала до ладу лінія Нижньодніпровськ — Костянтиноград.
1930 року відкрито сортувальну станцію Нижньодніпровськ-Вузол.
1932 року закінчено будівництво локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол.
1932 року розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ і на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу.
10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели вітчизняні електровози ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Довгинцево. Електрифікацію було завершено 25 жовтня — поїзди пішли на всій дільниці від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР[10].
Зовнішні зображення | |
---|---|
Схеми | |
Сталінська залізниця (1940) | |
Сталінська залізниця (1940) | |
Сталінська залізниця (1945) | |
Сталінська залізниця (1952) | |
Відповідно до постанови ЦВК СРСР від 4 січня 1936 року та наказом НКШС № 3Ц Катерининську залізницю перейменовано на Сталінську[5][11].
9 травня 1944 року радянська армія завершила звільнення Сталінської залізниці від нацистських військ.
23 вересня 1946 року на залізниці утворено п'ять відділень: Дніпропетровське, Довгинцівське, Запорізьке, Мелітопольське, Сімферопольське.
1953 року утворено службу електрифікації та енергозабезпечення.
Вказівкою МШС № 1359 від 15 листопада 1961 року Сталінську залізницю перейменовано на Придніпровську[11].
27 грудня 1965 року стала до ладу відновлена дільниця Павлоград I — Новомосковськ-Дніпровський.
3 лютого 1971 року президія Верховної Ради СРСР нагородила Придніпровську залізницю орденом Леніна за забезпечення високих показників у роботі.
15 листопада 1973 року Придніпровська залізниця відзначила 100-річчя заснування. Відновлено випуск дорожньої газети «Придніпровська магістраль».
У грудні 1991 року утворено Державну адміністрацію залізничного транспорту України — «Укрзалізниця», до складу якої входить Придніпровська залізниця.
11 березня 2014 року було захоплено адміністративну будівлю Кримської дирекції залізничних перевезень[12].
З 1 квітня 2014 року керівництво Кримської дирекції залізничних перевезень (невизнаної Кримської залізниці) обмежило маршрути курсування приміських поїздів, що з'єднували півострів з материковою частиною України, до станції Солоне Озеро[13].
З 26 грудня 2014 року введено конвенції про заборону перевезення залізничним транспортом будь-яких вантажів між материковою частиною України та Кримом.
З 27 грудня 2014 року з метою забезпечення безпеки руху обмежено маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон[14].
Після анексії Криму Росією на базі підрозділів Кримської дирекції, розташованих на півострові, було засновано Кримську залізницю. У січні 2016 року підприємство перетворено у ФДУП «Кримська залізниця» (рос. ФГУП «Крымская железная дорога»)[15]. Дільниці Кримської дирекції, розташовані на материковій частині України (у Херсонській та Запорізькій областях), відійшли до Запорізької дирекції залізничних перевезень.
1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Придніпровська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[16].
Перейменування станцій
Сучасна назва | Попередня назва | Дата перейменування[17] |
---|---|---|
Запоріжжя-Кам'янське | Баглій | 23 березня 2017 |
Петропавлівка | Брагинівка | 23 березня 2017 |
Ерастівка | Желєзнякове | 23 березня 2017 |
Рясна | Єлізарове | 23 березня 2017 |
Кам'янське | Дніпродзержинськ | 23 березня 2017 |
Кам'янське-Лівобережне | Дніпродзержинськ-Лівобережний | 23 березня 2017 |
Кам'янське-Пасажирське | Дніпродзержинськ-Пасажирський | 23 березня 2017 |
Дніпро-Головний | Дніпропетровськ-Головний | 29 червня 2017 |
Дніпро-Вантажний | Дніпропетровськ-Вантажний | 29 червня 2017 |
Дніпро-Лоцманська | Дніпропетровськ-Південний | 29 червня 2017 |
Дніпро-Ліски | Дніпропетровськ-Ліски | 29 червня 2017 |
Електрифікація
Усі дільниці, за виключенням лінії Знам'янка — П'ятихатки, були електрифіковані постійним струмом (= 3 кВ).
Керівники
Основні станції
Рухомий склад
Фірмові потяги
Вагонні депо Придніпровської залізниці обслуговують чотири фірмових потяга:
- у напрямку Києва — «Дніпро», «Запоріжжя» та «Криворіжжя»
- у напрямку Одеси — «Скіфія», «Таврія».
Див. також
Примітки
- Соответствие кодов ЕСР железным дорогам государств СНГ и Балтии (рос.)
- Придніпровська залізниця[недоступне посилання] : [арх. 10.05.2012] // Укрзалізниця.
- Постанова Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 20 липня 1926 року «Про переназвання міс. Катеринослава на „Дніпропетровськ“, ст. Катеринослав на ст. „Дніпропетровськ“ і Катерининської залізниці на „Дніпропетровську залізницю“»
- Постанова Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 10 грудня 1926 року «Про зміну постанови Президії ЦВК Союзу РСР з 20 липня 1926 року про перейменуання м. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. Катеринослав на станцію «Дніпропетровськ» і Катерининської залізниці на «Дніпропетровську» залізницю»
- Постановление ЦИК СССР от 4 января 1936 г. «О переименовании Екатерининской железной дороги в Сталинскую железную дорогу»
- Афонина, 1996, с. 116.
- Афонина, 1996, с. 164.
- Дирекції // Придніпровська залізниця
- Державний вістник. — 1918. — № 3.
- Электрический подвижной состав // История железнодорожного транспорта России и Советского Союза. Том 2: 1917—1945 гг. — СПб., 1997.
- Афонина, 1996.
- «Бойовики Аксьонова» захопили будівлю Кримської дирекції залізничних перевезень // УНІАН. — 2014. — 11 березня.
- З 1 квітня 2014 року Кримська дирекція залізничних перевезень в односторонньому порядку скоротила обсяги руху у приміському сполученні // Укрзалізниця. — 2014. — 2 квітня.
- Для безпеки пасажирів Укрзалізниця обмежує маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон // Укрзалізниця. — 2014. — 26 грудня.
- У Криму спростували інформацію про приватизацію залізниці // УНН. — 2016. — 8 листопада.
- Відсьогодні ПАТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність // Укрзалізниця. — 2015. — 1 грудня.
- Перейменування роздільних пунктів : [арх. 25.07.2017] // Укрзалізниця.
- Історія електрифікації залізниць (2000—2004) (рос.)
- рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Изданіе канцеляріи Министра. С.-Петербург. 1896 г. — 1518 с.
- рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Центральные и мѣстныя учрежденія. Изданіе канцеляріи Министра. Петроград. 1916 г. — 609 с., (стор. 270)
- Сенин А.С. (2009). Министерство путей сообщения в 1917 году. М. с. 39.
- Сенин А.С. (2009). Министерство путей сообщения в 1917 году. М.
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 915-р
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.11.2012 № 944-р
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 515-р Про звільнення Гладкіх І. В. з посади начальника Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 № 733-р Про призначення Федорка І. П. виконуючим обов'язки начальника державного підприємства «Придніпровська залізниця»
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 33-р Про звільнення Федорка І. П. від виконання обов'язків начальника державного підприємства «Придніпровська залізниця»
- Обрано директорів регіональних філій ПАТ «Укрзалізниця» // Укрзалізниця. 24 квітня 2017
- Електровози // Придніпровська залізниця
- Тепловози // Придніпровська залізниця
- Електропотяги // Придніпровська залізниця
- Вантажні вагони // Придніпровська залізниця
Посилання
Фотогалереї та бази даних рухомого складу
- Придніпровська залізниця // TrainPix
- Придніпровська залізниця // TrainPhoto
Фотогалерея станцій та зупинних пунктів
- Придніпровська залізниця // Фотолінії (рос.)
Карти та схеми
Джерела
- рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Изданіе канцеляріи Министра. С.-Петербург. 1896 г. — 1518 с.
- рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Центральные и мѣстныя учрежденія. Изданіе канцеляріи Министра. Петроград. 1916 г. — 609 с.
- рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с.
- рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ ІІ-й. Донецкій угольный Бассейнъ. Типо-Литографія Екатерининской желѣзной дороги. 1912. — 336 с.
- Сталинская ж. д. // Технический железнодорожный словарь. — М. : Государственное транспортное железнодорожное издательство, 1941.
- Сведения о железных дорогах общего пользования с 1918 по 1990 гг. // Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с.
- Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.