Автомобільна промисловість в Індонезії

Автомобільна промисловість Індонезії — галузь економіки Індонезії.

Toyota-Astra Motor у Джакарті

В Індонезії розившовані заводи, які займаються переважно складанням світових автомобільних марок (японських та південнокорейських), тож вона була першим в Південно-Східній Азії автовиробником в січні-квітні 2015 року із часткою ринку 36,54% (363,945 одиниць), в той час як частка Таїланда складала 25,29%.[1] З 2012 року індонезійський експорт автомобілів у вартісному вираженні є більшим ніж імпорт.[2]

Першим транспортним засобом, який прибув до Індонезії, був німецький двоциліндровий мотоцикл Hildebrand & Wolfmüller, привезений британцем Джоном Поттером, який був машиністом на заводі Oemboel Sugar в Проболінго, провінція Східна Ява.[3] Першим автомобілем, який прибув незабаром після цього, був Benz Viktoria 1894 року.[3]

У 1995 році в Індонезії налічувалося 18 автоскладальних заводів, виробничі потужності 14 найбільших з них становили 514 тисяч одиниць на рік. Більшість цих заводів є спільними підприємствами, в основному з японськими компаніями, зокрема з PT International (Toyota, Daihatsu), PT Indomobil Utama (Suzuki, Mazda, Hino, Volvo, Nissan), PT Krama Yudha (Mitsubishi). Випускається безліч марок автомобілів: Fiat, Isuzu, Peugeot, Renault, UD Nissan, BMW, Datsun, Honda, Hyundai, Ford, Mercedes-Benz, Chevrolet, Opel, Citroen, Berliet, Land Rover, Chrysler/Jeep, Daewoo, Kia.

Огляд
Marvia Classic‎ (1988–1990)

Домінуючим виробником в Індонезії є Корпорація PT. Astra; Його продукція складала ​​приблизно половину щорічних продажів автомобілів в Індонезії на початку 2010-х — значною мірою завдяки успіху Toyota Kijang.[4]

Більшість автомобілів, що продавалися в Індонезії, спочатку були європейськими. У 1950-х роках, найбільш популярними були автомобілі компаній Morris Motors та Austin Motor Company.[5] Японський імпорт був невеликим за масштабом в 1959 році, а першим автомобілем була вантажівка Mitsubishi Jupiter, але до 1970-х років становище значно змінилося, оскільки японці зайняли постійно зростаючу частку ринку. Інцидент Маларі в січні 1974 року почався як протест проти японських торгових практик і включав спалювання дилерів Toyota, але продажі японських автомобілів досягли нових висот після цього.[5] До 1980 року, з 181,100 нових реєстрацій, 88,5% були японського походження.[6]

У 2007 році Індонезія оголосила про низку податкових пільг, спрямованих на допомогу у розробці "Бюджетного зеленого (екологічно чистого) автомобіля" ("Low Cost Green Car" (LCGC)) який має стати індонезійським народним автомобілем.

Індонезійські народні автомобілі:

  • Toyota Agya (B100) (2012–...)
  • Honda Brio (DD1) (2018–...)
  • Datsun GO (AD0) (2014–2020)
  • Suzuki Karimun Wagon R (MP31S) (2013–...)

Виробники
Esemka Rajawali R2 (2014)
  • IndoMobil Group
    • IndoMobil Suzuki International, PT.
    • Nissan Motor Indonesia, PT.
    • Mazda Motor Indonesia, PT.
    • Indo Truck Utama, PT.
    • Isuzu Astra Motor Indonesia
    • Garuda Mataram Motor, PT.
    • Auto Euro Indonesia, PT.
    • Hino Motors Manufacturing Indonesia, PT
    • Unicor Prima Motor, PT.
    • Indobuana Autoraya, PT.
    • Vantec Indomobil Logistics, PT.
  • Pindad

Автомобільні бренди
Timor S-515 (1996–1998)

Діючі:

  • Esemka
  • Perodua Kancil
  • Marlip Indo Mandiri
  • Tawon (Super Gasindo)

Недіючі:

  • Bimantara
  • Italindo
  • Marvia Graha Motor
  • Srikandi
  • Timor Putra Nasional

Обсяг виробництва за роками
Комплекс General Motors у Танджунг Пріок, Батавія (нині Джакарта) у 1939 році.
Рік Обсяг виробництва
1980 103,000
1995 292,710
2000 379,300
2005 500,710
2010 702,508
2011 838,388
2012 1,052,895
2013 1,206,368
2014 1,298,523
2015 1,098,780
2016 1,177,389
2017 1,216,615
2018 1,343,714
2019 1,286,848
2020 691,286

Див. також

Примітки
  1. Carla Isati Octama (17 червня 2015). Indonesia Pimpin Pasar Mobil Asean.
  2. Industri Otomotif Indonesia Untung 2,5 Miliar Dolar AS. 18 вересня 2014.
  3. Luhulima, James (25 березня 2014). Sejarah Mobil & Kisah Kehadiran Mobil Di Negeri Ini (індонез.). Jakarta, Indonesia: Kompas. с. 16.
  4. Borsuk, Richard; Chang, Nancy (23 травня 2014). Liem Sioe Liong's Salim Group: The Business Pillar of Suharto's Indonesia. Singapore: Institute of Southeast Asian Studies. с. 241. ISBN 978-981-4459-57-0.
  5. Kota, Asap Knalpot, dan Cinta nan Rumit... [City, Exhaust Smoke, and Troubled Love...]. Kliping (індонез.). DKI Jakarta. 2 травня 2016. Архів оригіналу за 1 січня 2018.
  6. Ekonugroho, Muhammad (June 1981). Kendaraan Jepang: Andalan dunia di Jalan Raya [Japanese Vehicles: Mainstays of the world’s Highways]. Andalan (індонез.) I (3) (PT New Ratna Motor): 9.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.