Адаменко Ігор Миколайович

Ігор Миколайович Адаменко народився в Полтаві в 1938 році. У 1956 році він зі срібною медаллю закінчив школу № 131 міста Харкова і вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного університету. У 1961 році він з відзнакою закінчив університет. У 1962—1964 роках Адаменко навчався в аспірантурі, а в 1964 році почав викладати на кафедрі теоретичної ядерної фізики фізико-технічного факультету Харківського університету, на посаді асистента.[1]

У 1968 році Адаменко захистив кандидатську дисертацію про хвильових процесах в надтекучому гелії при частковому гальмуванні нормальної компоненти.[1] Його науковим керівником був М. І. Каганов, фахівець в галузі квантової теорії твердого тіла і відомий популяризатор науки. У 1986 році Адаменко захистив докторську дисертацію за спеціальністю теоретична і математична фізика, а в 1988 році став професором кафедри теоретичної ядерної фізики. Адаменко створив школу фізиків-теоретиків, що вивчає квантові рідини і кристали, підготував шість кандидатів і одного доктора наук. Був членом двох наукових рад із захисту докторських дисертацій (ФТІНТ і ХФТІ), редколегій журналів International Journal of Theoretical Physics[2], Group Theory and Nonlinear Optics[3] (Нью-Йорк, США), "Фізика низьких температур" [4] і Вісника ХНУ «Ядра, частинки, поля».

Адаменко викладав на фізико-технічному факультеті ХНУ понад півстоліття, пішовши на пенсію тільки в 2015 році. Він читав курси теоретичної механіки, механіки суцільних середовищ, квантових рідин, квантових систем багатьох частинок, підготував ряд навчальних посібників з цих предметів[5].

З середини 1960-х років, в тісній співпраці з експериментаторами з ФТІНТ, Адаменко розвинув теорію надплинних розчинів 3He-4He і виявив новий двоетапний механізм релаксації в фонон-домішкової системі надплинних розчинів, що дозволило розрахувати всі дисипативні коефіцієнти і усунути існуючу розбіжність між теорією і експериментом. Він також виявив новий механізм релаксації в надтекучому гелії при підвищеному тиску, пов'язаний з поглинанням і випромінюванням фононів ротонів через невизначеність енергії ротонів, що дозволило розрахувати в'язкість і теплопровідність надтекучого гелію. Адаменко і його співробітники створили кінетичну теорію релаксації температури і концентрації надплинних розчинів 3He-4He. Одні з найбільш значних результатів Адаменко відносяться до поглинання третього звуку в плівках He II.

З середини 1990-х років теоретична група Адаменко розпочала співпрацю з експериментальною групою А. Ф. Ж. Вайта з Ексетерського університету (Велика Британія). В результаті цієї співпраці вдалося пояснити народження гарячих фононів в пучку холодних фононів, побудувати теорію утворення гарячої лінії в результаті перетину фононних пучків, побудувати теорію утворення гарячої лінії в результаті перетину фононних пучків, розрахувати процеси релаксації фононів в анізотропному надрідкому гелію, досліджувати взаємодію фононів і ротонів з межами речовин[6].

• Державна премія України в галузі науки і техніки (1996)
• Перемога в конкурсі «Вища школа Харкова — кращі імена» в номінації «викладач фундаментальних дисциплін» (2004)
• Заслужений професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна (2002)
• Знак Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2006) [1][5]