Ада Лавлейс

Портрет Ади у 7-річному віці роботи Альфреда д'Орсея

Ада Августа Байрон народилася 10 грудня 1815 року у Міддлсексі (нині — частина Лондону). Батьком Ади був 27-річний Джордж Гордон Байрон, до якого в той час прийшло поетичне визнання (у 1812 Байрон написав поему "Паломництво Чайльд-Гарольда", яка прославила його на весь світ), а матір'ю — 23-річна Анна Ізабелла Мілбенк[10]. В найкращі дні свого сімейного життя за своє захоплення математикою вона отримала від чоловіка прізвисько «Королева паралелограмів»[10].

Ім'я Ада для доньки запропонував Байрон, оскільки воно "коротке, старовинне і співуче"[11]. Своє перше ім'я Огаста (Августа) дівчинка отримала на честь зведеної сестри Байрона, з якою у нього, за чутками, був роман. Після розлучення її мати та батьки матері ніколи не називали її цим ім'ям, а називали Адою. Більше того, із сімейної бібліотеки були вилучені всі книжки її батька.

Хоча пара одружилася незадовго до народження Ади, же 21 квітня 1816 року батьки Ади офіційно розлучилися, а Байрон назавжди покинув Велику Британію. Ада більше ніколи не зустрічалася з батьком, хоча він тримав її портрет на робочому столі і згадував доньку у своїх віршах[10]. Байрон загинув, коли Аді було 8 років.

Дитинство Ада провела у сільській місцевості, у маєтку своєї матері. Сама Анна Ізабелла рідко бачила доньку, оскільки багато часу проводила у оздоровчих поїздках, залишивши дитину під опікою бабусі. Проте вона створила для доньки широку систему освіти і виховання, якій дівчина присвячувала більшість свого вільного часу. Ада вивчала мови, літературу, географію, історію, хімію, музику, шиття, і математику[10].

Хоча є популярною думка, що мати заохочувала Аду займатися наукою, щоб відвернути її від поезії (що пов'язувалася з її батьком), вона не має достатніх підтверджень[12].

В 11 років Ада поїхала з мамою у круїз по Європі. Після повернення, дівчина захопилася винайденою нею наукою "флаєлогією" — вона хотіла побудувати літаючу парову модель птаха. У 12 років вона навіть почала писати у співавторстві зі своїм другом книгу з такою назвою[13].

Невдовзі після цього Ада захворіла на кір (і, можливо, енцефаліт), і через ускладнення три роки була прикута до ліжка[10].

Після одужання Ада продовжила навчання, сфокусувавшись на математиці. Одним з її вчителів був видатний математик того часу Аугустус де Морган. Також Ада підтримувала тісні контакти з популяризаторкою Мері Сомервілль і фізіологом Вільямом Кінгом (не пов'язаним з її майбутнім чоловіком, що мав ті самі ім'я та прізвище), які, хоч і не займалися її навчанням безпосередньо, проте, мали на нього значний вплив (їх нерідко вважають менторами Ади)[12]. Мері Сомервілль переклала свого часу з французької «Трактат про небесну механіку» математика і астронома П'єра-Симона Лапласа. Вона стала взірцем для наслідування для своєї вихованки.

Ада продовжувала навчання (хоч і з перервами, пов'язаними з народженням дітей) принаймні до початку 1840-х років[12].

Ада Лавлейс у 21 рік, портрет кисті Маргарет Карпентер

Після одужання, у сімнадцять років, вона почала виїжджати у Лондон і була представлена ​​королю Вільгельму (а пізніше, королеві Вікторії, після її сходження на трон)[10]. 5 червня 1833 вона зустрілася з 41-річним Чарлзом Беббіджем — їх познайомила їх спільна подруга Мері Сомервілль[14]. Вони одразу здружилися, і Чарлз запросив Аду і її матір для демонстрації "Різницевої машини", над якою він працював вже 10 років до того часу[10]. Зустріч з Беббіджем сильно вплинула на подальше життя Ади.

Пізніше Ада познайомилася і з іншими видатними особистостями тієї епохи: Майклом Фарадеєм, Девідом Брюстером, Чарльзом Вітстоном, Чарльзом Діккенсом та іншими. Зберіглася її переписка з багатьма з них.

Беббідж невдовзі після знайомства з Адою захопився ідеєю створення більш універсального пристрою, який він називав "Аналітична машина", проте для її створення йому не вистачало фінансування, а англійський уряд відмовлявся його надавати. Ада, в свою чергу, теж дуже захоплювалася роботою Беббіджа, оскільки бачила дуже широкі можливості її використання.

У 1840 році Беббіджа запросили у Турин, де він прочитав кілька лекцій про свій, ще не створений, апарат. На базі цих лекцій, Луїджі Менабреа, математик, і майбутній прем'єр-міністр Італії, у 1942 році випустив книгу французькою мовою, у якій він зробив докладний огляд машини (сам Беббідж до того часу не публікував такої роботи)[10]. На прохання Беббіджа, Ада зробила переклад книги Манабреа, доповнивши її своїми записами, через що її об'єм збільшився у кілька разів. Ці нотатки і являють собою головні наукові досягнення Лавлейс[10].

Окрім аналітичної машини, Лавлейс цікавилася різноманітними сучасними їй науковими теоріями і інженерними проблемами: залізницями, телеграфом, магнетизмом, інтелектом тварин, фотографією і теорією ймовірностей[15].

Ада Лавлейс у 1852 році, портрет роботи Генрі Філіпса

8 липня 1835 Ада одружилася з Вільямом Кінгом, і стала баронесою Кінг[16]. У них було троє дітей: син Байрон народився 12 травня 1836 року, донька Енн Ізабелла, яку називали Аннабелла, народилася 22 вересня 1837 року (вона пізніше стала відомою кінною заводницею, мандрівницею і письменницею), син Ральф — 2 липня 1839 року. У 1837 році Ада і Вільям переїхали до Вестмінстеру, де прожили до 1846 року[17]. У 1838 році чоловік Ади тримав титул ерла Лавлейса, і її до кінця життя величали графинею Лавлейс[10].

Ада вважала себе не дуже хорошою матір'ю, і у переписці казала, що "чим менше часу вони проводять разом, тим краще і для них і для неї". Втім, як і її власна мати, вона шукала для них хороших вчителів і дбала про них[18]. Народження дітей заставило Аду зробити паузу у її заняттях наукою, до яких вона повернулася лише у 1840-х роках.

Чоловік підтримував захоплення Ади математикою і фінансував її навчання і роботу. Також, він знайомив Аду з багатьма видатними вченими того часу[10].

Існує легенда, що Ада Лавлейс програла десятки тисяч фунтів (кілька мільйонів, у сучасних доларах) на іподромі, проте цей не має підтверджень. Втім, графиня дійсно деякий час захоплювалася кінними перегонами, і дійсно програла деяку суму грошей таким чином[10].

Ада мала слабке здоров'я і часто хворіла. Через це у 1841 році вона, ймовірно, почала систематично вживати опіати[10]. Ада Лавлейс померла 27 листопада 1852 року у віці 36 років (у тому ж, що і її батько, лорд Байрон)[19] від раку матки. Кровопускання, до якого вдавалися її лікарі, тільки погіршили її стан і прискорили смерть[20].

Похорони Ади Лавлейс були скромними. На них не були присутні ні її мати, ні Беббідж. Вона була похована у сімейному склепі поруч з батьком. Її мати встановила на її честь меморіал, на якому був вибитий сонет "Райдуга", написаний самою Адою[10].