Адольф Бутенандт

Адольф Фрідріх Йоганн Бутенандт (нім. Adolf Friedrich Johann Butenandt, 24 березня 1903, Лєе (зараз частина міста Бремергафен), Німеччина — 18 січня 1995, Мюнхен, Німеччина) — німецький біохімік та член Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.[2] Йому було присуджено «за роботи з статевих гормонів» Нобелівську премію з хімії в 1939 році спільно з швейцарським хіміком Леопольдом Ружикою, якому було присуджено премію «за роботи з поліметиленів і вищих терпенів». Спочатку він відмовився від цієї нагороди згідно з політикою тодішнього уряду, але прийняв її в 1949 році після Другої світової війни.[2]

Адольф Бутенандт
нім. Adolf Friedrich Johann Butenandt
Народився 24 березня 1903(1903-03-24)
Лєе (зараз частина міста Бремергафен), Німецька імперія
Помер 18 січня 1995(1995-01-18) (91 рік)
Мюнхен, Німеччина
Поховання Вальдфрідгоф[1]
Країна  Німеччина
Діяльність біохімік, хімік, політик, викладач університету
Alma mater Марбурзький університет
Геттінгенський університет
Галузь біохімія та органічна хімія
Заклад Товариство кайзера Вільгельма
Науковий керівник Адольф Отто Рейнгольд Віндаус
Аспіранти, докторанти Peter Karlsond
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Академія наук НДР, Леопольдина, Французька академія наук, Баварська академія наук і Q2461397?
Нагороди Нобелівська премія з хімії (1939)
 Адольф Бутенандт у Вікісховищі

Біографія

Адольф Бутенандт народився в Лєе (зараз частина міста Бремергафен) в сім'ї гамбурзького бізнесмена Отто Бутенандта. Шкільне навчання пройшло в Бременгафені. Хімію Адольф вивчав під керівництвом лауреата Нобелівської премії з хімії Адольфа Віндауса в Марбурзькому та в Геттінгенському університетах. В останньому отримав PhD ступінь в 1927 році, тема дисертації: «Про хімічну будову ротенону, фізіологічно активної складової частини Derris elliptica» (нім. Über die chemische Konstitution des Rotenons, des physiologisch wirksamen Bestandteils der Derris elliptica).[3]

Естрон

Адольф Віндаус та Вальтер Шеллер (з фармацевтичної компанії Schering) порадили йому працювати над гормонами екстрагованих з яєчників. Це дослідження привело до відкриття естрону та інших жіночих статевих гормонів, що були виділенні з декількох тисяч літрів сечі.[4][5] За це відкриття Адольфу Бутенандту і була присуджена Нобелівська премія з хімії в 1939 році спільно з Леопольдом Ружичкою, котрий займався дослідженням чоловічих статевих гормонів.

Адольф був одружений з Ерікою Цігнер в 1931 році. У них було сім дітей. Сім'я проживала в Мюнхені.[3]

Адольф Бутенандт помер 18 січня 1995 року у віці 91 рік.[3]

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. «Наука в Третьому Рейху», Margit Szöllösi-Janze. Berg Publishers, 2001. ISBN 1-85973-421-9, 9781859734216. Процитовано 16 березня 2010 року.
  3. Нобелівська премія з хімії 1939. Адольф Бутенандт. Біографія. Nobel Lectures, Chemistry 1922-1941, Elsevier Publishing Company, Amsterdam, 1966 (англ.). Nobelprize.org. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 2 серпня 2010.
  4. A. Butenandt (1929). Über „Progynon“ ein krystallisiertes weibliches Sexualhormon. Naturwissenschaften 17 (45): 78–92. doi:10.1007/BF01506919.(нім.)
  5. A. Butenandt (1931). Über die chemische Untersuchung der Sexualhormone. Zeitschrift für Angewandte Chemie 44 (46): 905–98. doi:10.1002/ange.19310444602.(нім.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.