Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна

Азербайджанський державний російський драматичний театр відкрився урочисто 20 грудня 1920 року пад назвою Державний Вільний Сатир-Агіттеатр. Новостворений заклад було сформовано на базі трупи колишнього тіфліського театру Н. Ф. Балієва «Кажан» (рос. «Летучая мышь») і частково колективу розформованого революційним урядом театру «Момус». Керівництво установи невдовзі взяв на себе відомий московський журналіст і критик, уродженець Баку В. З. Швейцер, також до роботи на цьому етапі залучалися московські (режисери В. Г. Сахновський, С. Воронов, художники А. Арапов, П. Узунов тощо) та місцеві театральні фахівці.

Театр і його творчість являли собою малі вистави пролетарські і за змістом і за формою, розраховані на відповідного ж глядачів. У такому вигляді він проіснував до 1923 року, доки 29 квітня не був перейменований на Бакінський Робітничий театр, який власне і розпочав справжню театральну творчість, запропонувавши вже 25 жовтня прем'єру «Місто у кільці» за С. Мініним (режисер Д. Г. Гутман, художник В'ячеслав Іванов). Спершу до трупи закладу ввійшли актори, що з'їхалися з інших міст — Одеси, Москви, Іркутська, але вже наступного, 1924-го року, при театрі відкрилась студія практичних занять, і від 1926 року творчий колектив закладу почали поповнювати «власні» кадри. Тодішній репертуар театру складади як зразки радянської революційної драматургії, так й «ідейно витримані» (часто прилаштовані) зразки творчості зарубіжних авторів.

1937 року підвищується статус закладу, відтепер він почав іменуватися Азербайджанський державний Червонопрапорний театр російської драми. Театр стає одним з провідних у республіці, творчий колектив активно гастролює не лише на Кавказі, а й по всьому СРСР.

Барельєф Самеда Вургуна на фасаді театру

Розквіт театру пов'язаний з творчістю багатьох режисерів — Д. Гутман, Е. Лойтер, А. Іванов, Ф. Фьодоров, С. Майоров, Е. Гаккель, А. Рідаль, А. Туганов, А. Грипич, Я. Ярославський, І. Ідаят-заде, К. Степанов-Колосов, але особливо з іменем М. К. Ашумова.

Від 1956 року театр носить ім'я класика азербайджанської літератури Самеда Вургуна.

Період 1960—80-х рр. розвитку театру став часом творчості режисерів Г. Ахмедової-Мартинової, Д. Селімової, І. Хасіна, Є. Сахарова, Е. Бейбутова, Е. Алієва, Р. Ібрагімбекова.

Від 1991 року (здобуття незалежності Республікою Азербайджан) Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна не втратив свого глядача і залишається в країні й регіоні не лише популяризатором російської мови і культури, а висококласним творчим колективом, що здійснює якісні театральні постановки. На теперішньому етапі трупа театру поповнюється за рахунок випускників Азербайджанського Державного університету мистецтв і культури, Хореографічного училища і драматичної студії театру.

Попри те що Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна є російським драматичним театром, у репертуарі закладу, як класичні і сучасні російські п'єси, так і постановки і обробки за творами національної (азербайджанської) та світової, в першу чергу, західної драматургії та літератури. Власне театр є популяризатором різножанрових театральних постановок, виконання яких здійснюється російської мовою.

Останнім часом (2000-ні) режисерська група на чолі з головним режисером народного артиста Азербайджану О. Я. Шаровського випускає 6-8 вистав щороку. Особлива увага приділена актуальності робочого матеріалу, відповідність його подіям і ситуації в реальному житті. У активі «вургунівців», як і в більшості творчих колективів у театрах пострадянського простору — крім вистав, в т.ч. дитячих казок, також мюзикли, розважальні і шоупрограми, зокрема і тематичні й імпровізаційні, навіть пародії на «мильні» телесеріали[1].

Сучасна (кін. 2000-х рр.) афіша театру включає найрізноманітніші за джерелами і стилями вистави: «Чайка» А.П. Чехова, «Король Лір» і «Що завгодно» (Дванадцята ніч) В. Шекспіра, «Візир Ленкоранського ханства» М. Ахундова, «Коло» за С. Моемом, «Шалений день, або Сцени для божевільних з глядачем» (В. Неверов, О. Шаровський), «Здравстуйте, я ваш дядько !» та «Зірка, кохання і шампанське» Ельчіна, «Кмітлива і закохана» Л. де Вега, «У гостях в дикої Рози та її друзів» і «Зустрінемося на Торговій» В. Неверова, «Нафтовий бум посміхається усім» М. Ібрагімбекова тощо.

• Вебсторінка театру (рос.)
• Історія театру на Вебсторінка театру (рос.)