Айнтопф

А́йнтопф (нім. Eintopf — букв. «один горщик», обід з одної страви) — страва німецької кухні, що заміняє собою першу і другу страву. У цій страві варяться в одній ємності практично всі продукти, які є під рукою. Айнтопф це густий суп, який вариться на воді або бульйоні. Інгредієнтами можуть бути: овочі - картопля, морква, бруква, а також різні види капусти (білокачанна, цвітна, брюссельська, брокколі) та ін.; бобові - горох, сочевиця, квасоля, стручки зеленої квасолі тощо; крупи, хліб, макаронні вироби (шпецле в «гайсбургському марші»), м'ясо, копченості (наприклад, касселер, сосиски) або інші м'ясні продукти (нирки, гусячі стегенця та ін.). Айнтопф готують навіть з рибою або сардельками. Відмінно вписуються в суп гриби і зелень, а також макаронні вироби і сухарики.

Айнтопф
Айнтопф з яловичини з овочами
Походження німецьку, бельгійську
Необхідні компоненти м'ясо, овочі

Але де б айнтопф не готувався, в ньому завжди буде м'ясна складова, не менше чотирьох інгредієнтів, і він буде густим настільки, щоб його можна було їсти виделкою.

Дж. Міллер. Їжа й еволюція. Історія Homo Sapiens в тарілці[1]

Вважається, що цей наваристий суп має селянське походження. Айнтопф був створений з метою смачно й ситно нагодувати всю сім'ю однією стравою.

Традиційно айнтопф готують не тільки в Німеччині, але і в Бельгії, Іспанії та Франції, Угорщині. В бельгійський айнтопф часто додають світле пиво.

В гітлерівській Німеччині в пропагандистських цілях був затверджений офіційний рецепт Аайнтопфа, що став, за словами автора праці про мову Третього рейху Віктора Клемперера, одною стравою для всіх, народною спільністю в галузі самого повсякденного і необхідного: «Айнтопф - все ми їмо тільки те, що скромно зварено в одному горщику, все ми їмо з одного і того ж горщика ... »[2]. З 1 жовтня 1933 року в Німеччині була оголошена щомісячна пропагандистська акція «Недільний айнтопф»: німецький народ в одну з неділь місяця повинен був проявляти солідарність і готувати на обід тільки айнтопф. Місцеві партійні працівники НСДАП обходили будинки й збирали внески на користь «Зимової допомоги» в розмірі 50 пфенігів, які, як вважають в керівництві становить різницю у витратах між звичайним недільним обідом і айнтопфом. У фільмі М. І. Ромма «Звичайний фашизм» айнтопф згаданий під назвою «загальний суп» як один із звичаїв, якими нацисти згуртовували націю.

Айнтопф не втратила свого загальнонаціонального значення і в сучасній Німеччині. Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель в червні 2004 року в своїй промові перед робітницями сільського господарства в Гессені підкреслила значення таких старих добрих речей, як приготування картоплі або айнтопфа в епоху розгортається глобалізації та комп'ютеризації.[3].

Під час передвиборчої кампанії 2009 року Ангела Меркель на каналі RTL повідомила, що вміє готувати картопляний суп і любить справжній айнтопф[4][5].

Примітки

  1. Дж. Миллер. Німецька кухня // Їжа й еволюція. Історія Homo Sapiens в тарілці / Пер. Н. Савіна. — АСТ, 2020. — ISBN 978-5-17-118727-9.
  2. В. Клемперер. LTI. Мова Третього рейху. Нотатки філолога / Пер. А. Б. Григор'єва. — М. : Прогрес-Традиція, 1998. — С. 311. — ISBN 5-89493-016-2.
  3. Peter Köhler. Die besten Zitate der Politiker: Mehr als 1.000 prägnante Sprüche(нім.)
  4. Der Spiegel: Класичний картопляний суп(нім.)
  5. Die Welt: Все, що ви хотіли знати про картопляний суп(нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.