Алвару Сіза
Алвару Сіза | |
---|---|
Álvaro Siza Vieira | |
Ім'я при народженні | порт. Álvaro Joaquim de Melo Siza Vieira |
Народився |
25 червня 1933[1][2][…] (88 років) Матозінюш |
Країна | Португалія[3] |
Діяльність | архітектор, викладач університету |
Alma mater | Портуський університет |
Знання мов | англійська[4] і португальська[4] |
Заклад | Федеральна політехнічна школа Лозанни |
Членство | Європейська академія наук і мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Royal Galician Academy of Fine Artsd |
Magnum opus | архітектурний факультет університету Портуd |
У шлюбі з | Maria Antónia Sizad |
Діти | Син Альвару Лейте Сіза Віейра (1962) |
Нагороди | |
Алвару Сіза Віейра (порт. Álvaro Siza Vieira; нар. 25 червня 1933, Матозінюш) — португальський архітектор.
Життєпис
Народився в 1933 неподалік від Порту. В 1955 закінчив архітектурний факультет Університету Порту.
За роки роботи (перші проекти датовані 1954) реалізував понад 140 проектів, зокрема і за межами Португалії — в Нідерландах, Іспанії, Італії, Бразилії. Серед них:
- Житловий квартал Малаг'єра в Еворі (1977—1995).
- Архітектурний факультет (1987—1993) і Музей сучасного мистецтва Серральвес (1996—1999) в Порту.
- Житловий район Шиаду в Лісабоні (з 1988).
- Парафіяльний центр в Марку-ді-Канавезеш (1990).
- Новий корпус музею Амстердама.
- Галерея Серпантин у Лондоні.
- Галісійський центр сучасного мистецтва і Факультет інформатики в Сантьяго-де-Компостела.
- Центр туристичної інформації Colon в Мадриді.
- Португальський павільйон (спільно з Сесілом Белмондом) на всесвітній виставці ЕКСПО-98 у Лісабоні.
- Район Схільдерсвік у Гаазі, Нідерланди (1989—1993).
- Житловий будинок «Bonjour Tristesse» у Берліні (1984).
- Офіс компанії «Вітра» у Вайль-на-Рейні, Німеччина (1994).
Працює також у жанрі скульптури, графіки та дизайну меблів. Професор Університету Порту. Для Альвару Сізи характерна стримана, вдумлива архітектура, що гармонійно вписується в навколишній ландшафт.
Я б сказав, що архітектура — це мистецтво. Архітектура дається все важче, у неї стільки проблем. Говорити про неї як про мистецтво — це тепер майже табу... І я відчуваю необхідність зупинитися і просто малювати. Також я небезпечно захоплений скульптурою. Знаю, що Річард Майєр робить скульптури, та й інші архітектори теж. Можливо, у скульптурі вони можуть виразити себе вільніше, ніж в архітектурі.— Альвару Сіза
Член Міжнародного опікунського комітету зі створення музею Будинку Мельникова в Москві[5].
Син — Альвару Лейте Сіза Віейра 1962 р.н., також архітектор, лауреат Архітектурної премії (АрхиП).
Премії
- Лауреат премії Міса ван дер Рое в 1988
- Прітцкерівська премія в 1992[6]
- Імператорська премія Японії в 1998
- Премія Вольфа в 2001
- Лауреат Золотого лева — найвищої премії Бієнале в Венеції[7]
- Лауреат золотої медалі Королівського Інституту Британських архітекторів у 2009
Галерея
- Апартаменти "Bonjour Tristesse", Берлін
- Церква Марко де Канавезес
- Павільйон Португалії на Експо-98
- Фонд Ібере Камарго
Література
- Кеннет Фрамптон. Альвару Сиза. — PHAIDON, 2000. — включає всі роботи Альвару Сізи за 40 років.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121259412 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Museum of Modern Art online collection
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Вебсайт музея «Дом Мельникова». Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 11 жовтня 2008.
- Alvaro Siza | The Pritzker Architecture Prize
- Культура. Григорий Ревзин. Спор кривуль с прямулями и его культурное значение