Алея Слави (Запоріжжя)

Алея Слави — один із найзатишніших куточків міста Запоріжжя. Тут проводяться урочисті заходи до Дня Перемоги, Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни (22 червня 1941), Дня визволення міста Запоріжжя (14 жовтня 1943). Різні Алеї Слави можна зустріти майже в усіх містах і навіть селах, але ось пішла ця традиція закладати алеї, саме із Запоріжжя — це найперша Алея Слави Радянського Союзу.

1965 року, в СРСР, вперше урочисто відзначалося 20-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Запоріжжя, як найбільший промисловий центр, вже оговталося від війни і будувало мирне життя. Керівництво міста вирішило відзначити цей захід неординарно для свого часу. У слов'янській традиції було прийнято на щастя і долю висаджувати біля будинків дубки, щоб сильним і потужним був рід, і славною ставала земля. Тому, було вирішено в самому центрі міста, на місці балки створити зелений парк. І не просто влаштувати зелену зону, а запросити Героїв війни, які звільняли або захищали запорізький край, для того, щоб саме вони посадили в новому парку своє персональне дерево.

9 травня 1965 року, з нагоди 20-ї річниці Дня Перемоги відбулося урочисте відкриття Алеї Слави[1]. Саме в цей день 38 Героїв війни, які захищали і звільняли Запорізьку область, урочисто висадили свої персональні дерева і створили Алею Слави — самий мирний пам'ятник. Пам'ятник унікальний тим, що він є самим мирним пам'ятником з усіх, які присвячені героям війни. Відрізняє його ще те, що він вічний. Дуби зростають із кожним роком і нагадують мешканцям Запоріжжя про горе війни і радості Перемоги. Вздовж Алеї Слави встановлені пілони з перерахуванням частин, які брали участь у визволенні міста Запоріжжя і яким присвоєно найменування «Запорізьких»[2].

1973 року Алею Слави продовжили на протилежній стороні головної вулиці міста — Соборного проспекту, на якій висадили дубки Герої соціалістичної праці.

Щороку, починаючи з 2005 року, 8 травня (у Дні пам'яті та примирення), на Алеї Слави відбувається урочиста церемонія запалювання «Вогню пам'яті»[3].

Барельєф «Комбат» на Алеї Слави[4]

Наприкінці Алеї Слави встановлений барельєф «Комбат» (скульптор — Носенко І., архітектори — Василевський С., Федоренко В.).

Під час Другої світової війни знімок фронтового кореспондента Макса Альперта, на якому легендарний комбат закликає до бою облетів весь світ. Тільки багато років після війни було встановлено, що на знімку молодший політрук Єременко Олексій Гордійович — уродженець села Терсянка Вільнянського району Запорізької області. До війни він працював головою колгоспу імені Красіна. Після евакуації колгоспу Олексій Гордійович пішов добровольцем на фронт. 12 липня 1942 року, під селом Хороше Луганської області, коли загинув командир роти, Олексій Єременко взяв командування на себе, повів бійців у контратаку і героїчно загинув. Саме цей момент і зафіксував фронтовий кореспондент Макс Альперт. Проте занотувати ім'я командира кореспондент не зміг. За його версією, було не до цього: осколком пошкодило камеру і він був змушений зайнятися нею. Тільки він почув, що солдати передавали один одному: «Комбата вбили!», тому фотографія і була названа «Комбат»[5].

Пошуковики з Вільнянська розшукали сина легендарного комбата — полковника Івана Єременко, який подарував музею при школі книгу і фільм про батька, а також знімки з домашнього архіву[6].

Подальше використання образу комбата

• 7 травня 1980 року, біля автошляху Луганськ — Бахмут (так звана Бахмутська дорога) перед поворотом на Слов'яносербськ, встановлено пам'ятник комбату, хоча легендарний бій відбувався південніше — у низині коло села Хороше Слов'яносербського району Луганської області. Автор — скульптор М. Чумак, архітектор І. Шеховцев, Т. Довженко та В. Тищенко.
• 1985 року, до 40-річчя Дня Перемоги зображення образу комбата використано на поштовій марці Республіки Конго.
• Журнал «WWII History», в одному з номерів за 2007 рік, розмістив світлини комбата на обкладинці.

13 квітня 2014 року відбулася кульмінація серії проросійських виступів у місті Запоріжжя[7]. Мітинг антимайданівців на Алеї Слави переріс у сутичку з прихильниками Євромайдану — частину з прибічників антимайдану оточили, закидали яйцями, борошном та пакетами з молоком, а згодом доправили коридором ганьби до УБОЗу. Події отримали назву «Яєчна неділя»[8][9][10].

• Алея Слави на сайті Запорізької міської ради
• Фотографії Алеї Слави
• Подорожі Україною. Алея Слави
• Запорізький рахунок у Другій світові війні, 1939–1945 // Ф. Турченко та ін.  — Запоріжжя: Просвіта, 2013. — с. 119 ISBN 978-966-653-349-7